Українська казка «Бабині доньки»

Жила собі сім’я: мати і батько. Дві доньки їхні жили окремо, а коли батько помер, то одна з доньок говоре матері:
— Переїзди до мене.
Ще перед смертю дід говорив бабі, щоб вона продала хату і гроші зашила в куфайку. Баба так і зробила. А потім поїхала до дочок і сказала, як вчив її дід, що її обібрали.

Українська казка «Бабине прокляття»

Давно це було. Можливо це вигадка, а може, правда.
Старі люди розповідають, що жив колись у нашому селі багатий козак. Все у нього було: і коні, і воли, і поля було моргів багато. Та не дав Бог йому діток. Що вони з жінкою попоїздили по церквах, по дідах та бабах, а дітей все не було. Та ось під старість дав їм Бог дитинку. Народився у них синочок, Іванко. Мати та батько любили його дуже, здавалося, що небо, якби могли, йому б прихилили. Та не довго тішився батько сином, захворів та й помер. Залишилася сама вдова сина доглядати. Що вже любила його, що вже леліяла!

Українська казка «Бабина мрія»

Жила-була баба Мотря, і тримала вона козу. Одного разу, надоївши в глечик молока, сіла на порозі хати перепочити та й замріялась.
— Смачне молоко в моєї годувальниці, можна було б його продати. За виручені гроші купила б пару курок, які несли б яйця. А яйця підсипала б під квочку, з них би вилупились курчата. Продавши курчат, купила б корівку. А та корівка народить теляток.
Коли телята підростуть, то народять ще теляток. І молоко тектиме в мене річкою. Я продаватиму його на базарі та куплю собі палац, буду хазяйкою. Працювати більше не буду, важко ж. Тому найму собі наймитів. Коли наймити не будуть слухати, то я їх добре провчу.
Баба так замріялась, що махнула спересердя палицею.
— Ось на тобі!
Палиця врізала саме по глеку з молоком.. Глек розбився, молоко витекло. А з глеком розбилась і бабина мрія.

Українська казка «Бабина кізонька»

Жила на світі бабка. Була вона вдовою і жила дуже бідно. Мала тільки одну курочку й козу. Настала весна, баба взяла рискаль і пішла копати грядку. Так копала, так обробляла — земля як пух стала. А під вечір посадила розсаду капусти. І капуста гарна-прегарна вдалася.
І побачила баба, що капусту почало щось підпасати. Бабка всю вину склала на кізоньку.

Українська казка «Баба-чаклунка»

Жили собі дід і баба. Були у них онучата Рома і Юля. Якось дід із бабою вирішили поїхати на базар. Вони наказали онукам сидіти в хаті і не виходити надвір, бо чули, що поблизу села літають гуси-лебеді і забирають дітей до Баби Яги. Діти пообіцяли гарно поводитись, бо дуже хотіли отримати хороші гостинці за слухняність. Рідні поїхали, а Рома з Юлею мирно грались у хаті.

Українська казка «Баба, чорт і циган»

В однім селі жила баба, сама-самітна. Взяла вона курмеї в руки та й пішла до лісу по дрова. Набрала дров, нав’язала в курмеї, поклала на плечі. Оден кінець дров на плечах, а другий ззаду везеться за нею. Іде вона з гори, везе ті дрова, і нараз її щось сперло. Баба обглянулася назад, чи хтось її не тримає — нема нікого. Тягне вона далі. Знов її спирає щось. Вона зверла в’язку з плеч, дивиться, чи щось не зачіпає її по дорозі. Ні, дорога вільна. Взяла в’язку на плече та й везе далі. Аж тут нараз підбігає до неї якийсь чоловік.
— Ану дай мені в’язку, я тобі поможу нести. Несе той чоловік в’язку, несе. Та й питається баби:

Українська казка «Баба Яга»

Колись давно жила одна недобра жінка. Надумала вона звести з світу свою пасербицю. Послала її з вісточкою до своєї сестри — Баби-Яги, Кістяної Ноги.
Та дівчинка була розумною. Тому вона по дорозі зайшла до своєї рідної тітки. А та їй дала добру пораду:
— Як буде тебе берізонька по очах хльоскати, ти її стрічкою перев’яжи. Як будуть ворота скрипіти й грюкати, ти їх олійкою змасти. Як собака буде гавкати, ти йому хлібця кинь, а як кіт занявчить — дай йому шинки.
Прийшла дівчина до відьми та й каже:

Українська казка «Баба Яга»

Жила в темному лісі баба і звали її Яга. Скучно було їй бо жила вона одна і нікого в неї не було. Каждий день сідала вона на свою мітлу і літала, як хотіла. Якось побачила вона маленьку дєвочку, яка сиділа надворі. Підлетіла до неї Баба Яга і вговорила ту дєвочку покататися з нею на мітлі. Вобщем вкрала баба дитя. І стала та дєвочка жить у Яги. Баба Яга давала дитині солодке, якшо та впорається з усією роботою.

Українська казка «Баба Яга»

Жила собі дівчина і були в неї батько та мачуха. Коли це мачуха послала батька по дрова та й каже дівчині:
— Сходи до моєї сестри, Баби Яги, візьми в неї голку й нитку, щоб я тобі сорочку пошила.
Бідна дівчина пішла. Але коли пішла, то спочатку зайшла до тітки своєї і каже їй:
— Послала мене мачуха до Баби Яги, щоб у неї голку і нитку взяти, аби мачуха мені сорочку пошила.

Українська казка «Баба та глечик молока»

Отож, випросила собі баба гладущичок молока. Поставила молоко в пічку, а сама сіла коло нього, загнула ноги та й задумалась: «Коли б мені то молоко устоялось, нароблю собі сира, масла. Сир і масло продам, і куплю кабанця. Кабанець виросте і візьму за нього багацько грошей, куплю конячку.

Українська казка «Баба та глечик молока»

В одному селі жила була собі бабуся. І у своєї сусідки позичила вона глек молока, дуже зраділа.
Прийшла до хати, глек поставила на кінець столу, сама сіла на лавку тай почала мріяти:

Українська казка «Баба і чорт»

Здибалася баба з чортом. І стали вони радитися, як вони можуть спільно жити і господарювати.на перший раз посадили кромплі. Коли виросла більба і прийшов час збирати її, баба питає чорта:
Чорт захотів то, що наверху. Коли баба зібрала кромплі, чорт увидів, що тото йому погано вийшло.

Українська казка «Баба і чорт»

Договорився чорт з бабою, що будуть разом веснувати. Та й питає баба чорта:
— А що будемо садити?
— Тото будемо садити, що люди садять. Баба йому каже:
— Люди бульбу садять.
Посадили бульбу. Прийшла осінь, треба бульбу копати. Баба чорта питає:
— Що будеш брати? Тото, що в земли, чи тото, що наверху? Чорт не знає, що в земли, а дивиться, що наверху. І забрав натину, а баба бульбів накопала. Каже чорт:

Українська казка «Баба і тісто»

Поставила баба тісто на хліб, щоб підійшло. А піч тепла була. Тісто у діжці затушкане. Почало підходити.
Підійшло так, що аж вилізло з діжки. Баба його в діжу назад, а воно — не хоче. Баба швидко двері зачиняти (були відчинені), щоб тісто не втекло. А воно — шусть і швидше за бабу.

Українська казка «Баба і смерть»

Єдна баба була дуже стара, та й прийшла за нею смерть. Баба каже:
— Смертейко, лиши мене ще хоч до завтра.
А смерть каже:
— Ну добре, до завтра ще жий, бабо.
Але баба до неї каже:
— Смертейко, будь добра, напиши своєю рукою на дверях, що я маю ще до завтра жити, бо може прийти друга смерть та й мене забрати. І смерть послухала і написала своєю рукою на дверях: «До завтра жий, бабо».

Українська казка «Баба і горох»

Жив собі, був собі дід. І була у нього дуже розумна баба. Та така розумна, що одного разу надоїло їй життя на землі і вона вирішила полізти на небо. От баба каже дідові:
— Давай, діду, виростимо горошину та таку, щоб ти по ній виліз сам на небо і виніс мене у мішку.

Українська казка «Баба і глечик молока»

Випросила баба глечик молока, поставила на припічку, а сама прилягла на лежанці та й думає: « От устоїться молоко, нароблю сиру і масла. Сир і масло продам та й куплю собі курку, а курка нанесе яєць, підсиплю квочку, вилупляться курчата, вигодую їх, виростуть кури.

Українська казка «Баба і глечик молока»

Випросила собі баба глечик молока. Поставила молоко в запічку, а сама сіла коло нього та й задумалась. «Коли, Господоньку, теє молочко устоїться, то нароблю собі і сиру, і масла. Сир і масло продам та й куплю собі курку.

Українська казка «Баба і гладущик молока»

Попросила собі баба на обід гладущик молока. Поставила молоко в запічку, а сама сіла біля молока і задумалася: «Якби мені, Господи, молоко застоялося, то наробила б я собі і сиру, і масла. Все це продам, куплю курку, курка знесе яєць, висидить курчат.

Українська казка «Баба і гладущик молока»

Випросила собі баба гладущичок молока. Поставила молоко в запічку, а сама сіла коло нього, загнула ноги та й задумалась: «Коли б мені, Господоньку, теє молочко устоялося, то нароблю собі і сиру, і масла. Сир і масло продам та й куплю собі курку. Курка яєць нанесе, то підсиплю.

Українська казка «Баба говіє»

Була собі така баба, що вона зроду й у церкві не була і зроду не говіла. От син їй і каже:
— Ви б пішли, мамо, та одговілись, бо мені за вас люди дорікають.
— Та як же я піду, якщо-я не знаю, яка то церква?
— А там, каже, побачите таке високе, а вгорі хрест.

Українська казка «Адам і Єва»

Діло було колись, як ще люди не велись. Бог глинки накопав і холоші підкачав. Потім формочку зробив, чоловіка зліпив. Зліпив ноги, зліпив руки, далі бог набрався муки. Прилетіла іще й муха:
— Приколи ще ніс і вуха.
Ніс і вуха приколов, задумався і змолов:

Українська казка «Адамик»

Була на світі десь одна бездітна жона. Дуже вона журилася, що не має ані єдиної дитини. Ось одного ранку мете вона хижу, прийшло їй на думку, що вона дітей не має, і сама до себе таки каже:
— О Боже милий! Дай мені одну, хоч лиш сяку-таку дитинку. Днесь-завтра постарію, і не буде кому замість мене хижку замести.
І вона від того дня, від тої минути стала тяжкою.

Українська казка «Ангел на землі»

Кажуть, що лише смерть є справедливою: від неї не можна відкупитися ні за які гроші, від неї не можна втекти, вона не зважає на вік і зовнішність. Як настає час комусь помирати, бог присилає на Землю ангела, який має умертвити людину. Але як боляче, коли світ залишає той, хто рідний і дорогий твоєму серцю В одному селі дуже захворіла жінка, у якої було дванадцять дітей, одне другого дрібніше. Малята невтішно голосили біля вмираючої матері.

Українська казка «Ангел у сім’ї шевця»

Були чоловік і жінка і мали діти. Жінка була чемна й роботяща, а чоловік пияк і картограй. Він був шевцем, робив людям нові черевики і лагодив старі. Зробив він черевики і має нести до міста людям, що йому їх замовили. А жінка йому дає свого кожуха і наповідає, щоби він угорнувся. І дала йому свою блюзку, бо то мороз був і дуже студено було. І він поїхав до Снятина. Каже вона:
— Як дадуть тобі гроші, аби ти купив собі щось угорнути. І дітям би щось купив, бо діти голі. Будеш там видіти.

Українська казка «Ангел-хранитель»

Жив собі цар у нашій державі і мав сина. А у другого царя, що жив у другій державі, була одна дочка. От пішов цар наш до другого царя сватати своєму синові дівку. Але вона його висміяла, бо не схотіла. Цареві дуже жаль стало свого сина, що дівка з нього насміялася. Ото прийшов він додому, закликав солдатів і каже їм:

Українська казка «Ангел-хранитель» Закарпаття

Був цар. Мав сина, і син ішов у другу державу сватати, У другій державі була дівка. Цар прийшов там із своїм сином, а дівка з них висміялася. Старий цар вернувся й дуже розжаловався, що з нього так у другій державі висміялася дівка. Він нікому не казав нич три дні, а в три дні говорить:
— Хлопці, солдати! Я ходив, — повідає, — з сином у другу державу свататися, а вона з мого сина висміялася. Що мусим робити?

Українська казка «Андрієве стояння»

В давні часи один багатий чоловік пішов до ворожки, щоб про свою долю узнати. Ворожка сказала йому, що він помре від руки свого сина. Задумався багач, але жінці нічого не сказав.
Народила жінка сина. Виповнився йому рік, і тоді багач сказав жінці, що йому наворожили. Захвилювалася і заплакала мама, а батько вирішив позбутися сина. А жили вони на березі моря. Взяв він бочку, посадив туди сина, засмолив її, а синові штиркнув у бік ножем та й пустив у море. А в той час ішов корабель і хлопчика підняли на борт.

Українська казка «Ані додати, ані відняти»

Була служба в церкві. І прийшов до церкви цар. Сів він собі на столець і позирає по людях, дивиться, що люди роблять. Піп читає Євангелиє й проголошує:
— Хто перший, буде посліднім, а послідній буде першим. А царя то заїло. Думає: «Я перший. І аби я був посліднім? То не буде». Прийшов він домів і наказує слузі:

Українська казка «Артемко і панська дочка»

В однім селі був дідич. І винаймив той дідич файного хлопця, щоби був у него за кучера, щоби возив його бричкою. Але той хлопець був дуже хитрий, міг перехитрити любого дідича. А дідич собі думав: «Е, це простого бідняка хлопець. Він у школу не ходив і письма не знає. Але він файний з лиця, і мені не буде соромно їхати з ним, куди треба».

Українська казка «Анфіса — золоті коси»

Жила бідна стара. Сім років мріяла вона поїсти сочевичної юшки, але їй усе не вдавалося. Роздобуде сочевицю, немає в неї цибулі, роздобуде цибулю, немає в неї олії, роздобуде олію, немає води, пересох у спеку ближній струмок. Недаром говорять: «Задумав бідняк зіграти весілля, та музиків ніде не знайде».

Українська казка «Архип-музикант»

Архип-музикант жив колись біля Сухої Верби, хто його не знає! Це був такий на всі руки майстер! Лопату чи щось інше, то все зробить! А вже на весіллі чи в якій іншій компанії, тільки його й слухай. Як почне бувало розказувати, Господи, твоя воля! Звідки то береться, ніби з рукава сипле.

Українська казка «Аршин і вздовж, і вшир»

В одному селі жив чоловік, який умів шити кожухи, шапки, рукавиці. Одного разу до нього прийшов замовник із другого села і попросив, щоб майстер пошив удяганку для всієї родини. Чоловік погодився і пообіцяв прийти наступного дня зняти мірки.

Українська казка «Аюга»

В одному селі жила пара молодих людей, і народилася в них дівчинка. Батьки дуже любили її, свою крихітку, дуже її пестили. Росте та дівчинка, росте, і хто її на руки візьме, все приспівує: «Аюга, Аюга». Звати дівчинку було Гафійкою, а батьки її так любили, що називали пестливим ім’ям «Аюга».

Українська казка «А хто хазяїн»


Сварить жінка чоловіка, а той тільки плечима здвигує та слухається її настанов. Набридло синові бачити і чути, як мати батьком керує та й питається:
— Батьку, а чому ви матір в усьому слухаєте? От як у мене буде жінка так я їй що скажу, те вона й робитиме.
— Е, ні синку, — говорить батько, — се воно не так просто. Яким гарним хазяїн буде, та все одно жінку слухає.

Українська народна казка «А де кінь»

Було це за часів воєнних, коли ходили по хатах і забирали усе їстівне. От не минула лиха доля й подвір’я одного чоловіка. А він знав перед цим, що ходитимуть попід хатами за даниною та й зарізав останню живність, що була в нього, коня. Що могли, то із’їли, а остальне заховали у собачу будку. От прийшли побираки та й давай коня шукати, бо знали, що був він в хазяйстві. Та й питають у малого хлопчика з тої ж таки хати:

Українська казка «Дванадцать синів і одна дочка»

Послухайте про чоловіка, що в нього було дванадцять синів і одна дочка.
Одної весни сини пішли в поле орати, а сестра повинна була носити їм їсти. А щоб вона не заблудила по дорозі, то брати зробили одну довгу борозну, від їхньої хати та аж до того поля, де вони орали.

Українська казка «Два з торби»

Жили собі чоловік та жінка, і були вони дуже бідні. От чоловік пішов і роздобув десь мішок зерна та й каже жінці:
– Оце піду у млин молоти.
Та й пішов. Поніс у млин те зерно та й оставив там. Аж ось розходився великий вітер. Поламав ступи і млин розвалив, і розвіяв все борошно. Прийшов дід за борошном, побачив, що таке лихо, та й вернувся до жінки за порадою, що його робити. Вирішили позивати Вітра.

Українська казка «Вовк під вікном»

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться – скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла заподіять, дитина не переставала плакать. Баба тоді почала дитину лякать, щоб вона од страху утихомирилась:

Українська казка «Багач-ненажера»

Був де не був один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна.
Одного вечора ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коби я дужче забагатів, жив би і сам, як чоловік, і людям бідним допомагав би!» – говорить багатій сам з собою.

Українська казка «Осел і пес»

Великий пес і осел ішли в дорогу разом. Обом захотілося дуже їсти. Осел випасав по дорозі будяка і осот, а пес, будучи дуже голодний, просив осла, щоби йому дав кусник хліба, котрий ніс на собі в кошиках. Осел відповів, що пес може їсти тоє, що осли їдять, т. є. будяки і осот.

Українська казка «Нерозумне кошеня»

Принесла кицька мишеня і каже кошеняті:

— Ось тобі, грайся, учись миші ловити.

І пішла. Кошеня торкнуло лапкою мишку раз, удруге. Лежить мишка і не поворухнеться. Схопило злегка зубами, а мишка:

— Ой, ой! Мені ж боляче!

Українська казка «Невдячні сини»

Був собі старий чоловік. Старий прожив вік, дав йому бог дітей, вивів він їх на люди, поділив їх. Живуть діти, кожен особно. Всіх синів було у старого чотири, кожного старий зробив хазяїном; яку мав мізерію, кожному з неї досталось. Хазяї в старого всі чотири сини, а старий роздав на дітей все своє, думає: «Доживу віка при дітях».

Живе старий у старшого сина, спершу приймають старого, як повинно бути; знати, що він батько. Чи їдять що, чи плаття перуть, чи латають що, чи сорочки одрізують, найсамий перід батькові чого чи не треба? І як скаже старий, його й слухають. Там у празник в старого є на чарку. Таки так старому, як у доброго сина.

Українська казка «Не впусти рака з рота»

Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні: «Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!»—«Угу!»—каже ворона, не роззявляючи рота. «І братів, і сестер твоїх знав,— каже рак,— що за добрі люди були!» — «Угу!» — гугнить ворона, а рака кріпенько держить. «Та вже хоч вони і гарні люди,— каже рак,— а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!» —«Еге!»—крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.

Українська казка «Насмішливе слово»

Давно се діялось, як побачив один чоловік в лісі огрядного оленя. І довго він любувався красою оленя. Аж той запримітив вкінці і чоловіка і зрадів, бо вже віддавна мав замір поспитати когось про свою красу.

Олень наблизився, проте, до чоловіка, станув перед ним в цілій своїй огрядності та й питає: «Чи гарний я?» — «Коби-сь не куций!» — сказав чоловік.

Українська казка «Наполеглива жінка»

В долині біля невеличкого лісочка і ставка чабан пас овець. День був сонячний і тихий. Вівці добре паслись, а чабан сидів на горбочку і грав в сопілку свою улюблену мелодію.

І ось він чує в лісочку різкий писк, щось смертельно пищить. Чабан схопився, взяв у руки свій кийок з великою головою і побіг до того місця, де сталася якась пригода.

Українська казка «Наймит і пан»

Було це давно. Бідняк став проситися до багача на службу.

— Робітники мені потрібні, але що ти вмієш робити? — запитав вельможа.

— Я варити і пекти можу, копати, молотити, худобу пасти,— відповів бідняк.

— А яку ти плату бажаєш за свою службу у мене за рік?

Українська казка «Названий батько»

Зосталося три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла.

— Куди це ви, дітки, йдете?

А вони кажуть:

— Найматися.

Українська казка «Мудрий Іванко»

Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один чоловік: бідненький, худобненький, як церковна миша. А мав трьох синів. Поставні, вродливі, міцні, як дуби, хлопці. А надто Іванко — такий красний і ґречний, що з нього лиш радіти, якби був достаток. Але тут злидні, а де злидні, там і краса не тішить.

Так чоловік та його сини жили з дня на день, із року на рік і все чекали, що невдовзі обернеться світ і щастя загляне й до їхньої хижки. Айбо світ не хоче обернутися, а щастя обходить хижу бідняка.

Українська казка «Миша й жаба»

Жили раз миша і жаба. Вони були собі щирими приятелями. Раз каже жаба: «Нині буде весілля на тамтому боці ставу. Підемо туди».

Миша налякалася та тихцем сказала, що вона не вміє плавати. «Е, це дурниця! — відповіла їй жаба.— Я зав'яжу тобі мотузок довкола шиї та перетягну тебе через воду. Лише не бійся!»

Українська казка «Медвідь обганяє мухи з цигана»

Один циган піймав молоденького медведика, приручив його до себе і вимуштрував його робить всякі примхи. Медвідь виріс, звикся з чоловіком і слухавсь його. Циган ходив з ним по селах, і медвідь показував різні комедії...

Одного разу циган ішов з медведем з одного села в друге. Дорога була дальня. Циган наморивсь, одійшов трохи от дороги, ліг опочить, а медведеві сказав: «Ти ж гляди, Михайло, нікого до мене не підпускай, всіх гони од мене подальше, а хто не послуха, того бий».— «Добре, хазяїн, нікого не підпущу, спи собі...»

Українська казка «Мавпа і її діти»

Яка школярська наука?

Трафилося раз, що мала мавпа п'ятеро молодих, збирала їм по лісі їду і носила. Раз під осінь не стало вже ніяких овочів у лісі. Питали діти матері, що вони будуть відтепер їсти? Мати сказала їм, що тепер нема вже нічого, лиш оріхи; то найсолодший на теперішній час овоч.

Українська казка «Лисичка та журавель»

Були собі журавель та лисичка. Ото й зустрілися якось у лісі.

Журавель каже:

— Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе навчу літати.

— Добре,— каже лисичка.

Прийняла його лисичка; от і живуть вони у лисиччиній норі.

Українська казка «Лисиця та рак»


Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — рак виліз з води на камінь та клешні точить, щоб гостріші були.

— Здоров був, раче! — каже йому лисичка.— З тим днем, що сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камінь гостриш?

Поздоровкався рак та й каже.

— Я клешнями роблю те, що ти зубами; так треба, щоб гостріші були.

Українська казка «Лисиця та їжак»

Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак. «Здоров був, їжаче!» — «Здоровенькі й ви будьте»,— відповів їжак і згорнувся клубочком. «Як здоров'ячко?» — «Спасибі».— «А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось».

Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.

Українська казка «Лисиця з лисинятами та ледачий чоловік Нехайло»

Жив чоловік на прізвище Нехайло. Одержав він у спадщину невеличку ділянку виноградника. Весною пішов Нехайло на виноградник подивитися, що там робити треба.

Подивився та й каже: «Завтра візьму сапу і всю траву виполю». І пішов додому.

Українська казка «Лис і когут»

З западаючим смерком заняли кури свої сідала і лагодилися на нічліг, як нараз лис голодний прийшов до них з такою новиною: «Приходжу просто з лісу, где птиці і звірі таку раду радили, щоби межи всіма животинами віднині всяка незгода закінчилася, а вмісто неї вічний мир настав. Цілий собор, узнавши всеконечну того потребу, ухвалив, щоби перед всім вовки з вівцями, а лиси з курми о тім порозумілися; і на мене випало вас о тім завідомити, а я перший хочу тоє діло ствердити, що від сеї години буду з вами жити по-приятельськи. Єсли вам завгодно о тім пересвідчитися, то лиш з бантів ваших до мене злетіть, а я вас по-братньому притисну до мого серця, як іще ніколи не видали-сте, ані чували-сте».

Українська казка «Летючий корабель»

Був собі дід та баба, а в них було три сина: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі білі сорочки дає, а дурника всі лають, сміються з нього, а він знай на печі у просі, в чорній сорочці, без штанців. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він голодує. Аж ось прийшла чутка, що так і так: прилетів такий царський указ, щоб зібралися до царя на обід, і хто змайструє такий корабель, щоб літав, і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає:

Розумні брати й радяться:

Українська казка «Лев і побережники»

По великих лісах завжди побережники палили вугля. І лев дивиться на них і каже: «Що ви так дуже-то працюєте?» Каже: «Я би-м то відразу розірвав»,— як хлопи забили клин в дуба, і [він] роздявився.

Доміркувалися побережники, що би з ним зчинити, який би презент свому панові і втіху оказати, та й кажуть: «Но, коли ж ти такий розумний, то розірви, ми ти вже показали стежку. Стань ту єднов ногов — ніби де вужче, а ту другов — де ширше, а ту станеш руками і розідреш.

Українська казка «Лев і осел, що удавав царя»


Мав чоловік осла. І той осел став старий, і дуже ся йому навкучило у господаря нагайок набирати, тому він відійшов від него та й пішов собі у ліс жити. І так він собі ходив, набувався і не хотів ліпшого життя мати, як у лісі. Але по лісі ходив лев і якраз на той час лев зближається до осла. Осел як уздрів льва, то ся не стямив і дуже накоротко надумався: ніц, лиш лягаю неживий! Та й ліг. Але нім лев прийшов, то осел собі роздумав, що має робити. Приходить лев і питається: «Що то такого?» А осел відповідає: «А ти хто є?» — «Я є цар над усіма звірями».— «О! То ти,— каже,— брешеш».— «Чому?» — питає лев. «Бо ти,— каже,— неправду кажеш, то я є цар».— «А ти відколи є царем? — каже лев.— Та же я відколи світ, то я є царем над усіми звірями».— «Як так,— каже осел,— то мусиш мати якесь відзначення»,— «Но, а ти маєш?» — каже лев. «Так, є», — каже осел і зводиться на ноги, бо він лежав, говорив лежачи. Він підоймає задню ногу догори,— і акурат була нова підкова прибита,— і каже: «Видиш? Оце є моя царська печатка». Левові дуже стидно стало і подумав: справді він є царем. Але він загадує з ослом зробити штуку. «Знаєш ти,— каже,— що? Тепер зробім ще одну роботу за єдну годину: хто більше звірів наловить, тот буде царем».

Українська казка «Кума Смерть»

У сім'ї одного бідного чоловіка народилася перша дитина. Ходив він по селі і не міг знайти кума, бо був дуже бідний. Усі знали, що він не має що дати їсти, і не хотіли йти до нього за кумів. Дитина лежить нехрещена, а мати через це не має права вийти з хати. Навіть до керниці за водою не має права вийти. Вона знов посилає чоловіка:

— Іди шукай кумів.

Українська казка «Кривий вовк»

Перед святим Николаєм сходяться вовки на Чорну гору, там каже їм святий Николай, котрий має що з'їсти за цілий рік. Був межи вовками і один кривий вовк. Він усе приходив на самім послідку, а як прийде, то пхається на самий перед, аби йому святий Николай сказав, що має з'їсти. Тогди Николай каже: «Іди, там пасеться стадо свиней, а межи ними є одно криве, то маєш з'їсти». Приходить вовк ід свиням та й каже: «Я се криве маю з'їсти».— «Добре,— кажуть свині,— але вперед викопай яму глибоку, а потому будеш їсти, бо з нас, свиней, світяться кості на великодні свята, а ти будеш кидати по полю? Потому, як із'їш, та й кості скидаєш у яму, прикидаєш їх землев та не будеш мати гріху». Викопав вовк глибоку яму та й каже до свиней: «Тепер я вже буду їсти». Свині трутили його в яму, а сами утекли. Заки вовк виліз з ями, то вни були вже в селі.

Українська казка «Кравець та вовк»

Бідний вовк ніяк не знайде собі їжі, вже трохи не здохне, ледве ходить. Ось іде дорогою і знайшов те, що чоловік загубив. Вовк зрадів і хотів їсти, і надумав, що як із'їсть він сало, то воно ж солоне, то буде пить хотіть. Він каже:

— Піду вперед нап'юсь, а тоді буду їсти.

Поки сходив до річки та од річки, а тим часом чоловік оглядівся, аж нема сала, він вернувся і знайшов сало. А вовк прийшов од річки, аж нема сала. Він каже:

Українська казка «Котофей і пан Печерецький»

Був собі чоловік з бабою, і був у них єден син Іван,— да і той дурний. От і тії старії померли. Остався Іван єден на світі — сирота, і кіт з ним. Іван був дуже ледащий, незгодливий ні до якої роботи. Він все лежав на печі. В хаті не топлено кілька днів, холодно... То він в піч влізе та й сидить, гріється... І все за його робив кіт; де що достане для його — накормить, бо кіт був розумніший за Івана.

— Може б, ти, Іване, чого-небудь з'їв? — питає кіт.

Українська казка «Котигорошко»

Був собі один чоловік, мав шестеро синів та одну дочку. Пішли вони в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона каже.

— А де ж ви будете орати? Я не знаю. Вони кажуть.

— Ми будемо тягти скибу від дому аж до тії ниви, де будемо орати,— то ти за тією борозною і йди.

Українська казка «Корова, кінь і пес»

Корова, кінь і пес повадилися между собою, кого із них ґазда більше любить. «Конечно, мене,— говорить кінь,— я йому плуг і борону тягаю, дрова із лісу вожу, сам він на мні в город ходить; пропав би він без мене».— «Ніт, ґазда любить більше мене,— говорить корова,— я все його сімейство молоком кормлю».— «Ніт, ґазда мене ліпше любить,— ворчить пес,— я його хижу і маєток стережу».

Українська казка «Козаки і смерть»

Ішло, два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає.

Коли се один і каже:

— Ой, братіку, біда! Смерть іде! (А воно, бачите, в степу так здалека видно!).

— Ну, то що? — каже той.

Українська казка «Козак Мамарига»

Козак Мамарига служив у багачів двадцять п'ять років; не заслужив ні вола, ні коня, ні доброго слова. Тоді пішов у службу, служив цареві двадцять п'ять літ; не заслужив ні вола, ні коня, ні доброго слова і од царя. Прийшов тоді оп'ять додому і пішов у путь-дорогу куди Бог дасть. Тепер як узяв іти, іде тиждень або два усе стовповою дорогою. Зустрічає його парубок.

— Здрастуйте,— говорить,— що ви є таке?

Українська казка «Коза-дереза»

Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

Українська казка «Коваль»

А то як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві:

— Вийде з пуда заліза леміш?

— Вийде, та ще й добрий!

— Ну, на залізо, роби!

От він робив, робив...

Українська казка «Кобиляча голова»

Був собі дід та баба. У діда була дочка і в баби дочка; обидві вже були дівки. Дідової дочки баба не любила. Усе, було, лає її, сердешну, та знущається над нею, та ще, було, й діда підцьковує, щоб згриз голову своїй дочці. Оце, було, підуть обидві дівки на досвітки; бабина ж дочка усе тільки жирує з хлопцями, поки ті й мички попалять, і пряжу порвуть, а дідова дочка усе робить — пряде там або що інше, а вже ні часиночки не згуляє. Оце ж уранці йдуть додому; дійдуть до перелазу, то бабина дочка й каже дідовій:

Українська казка «Кіт, цап і баран»

Жили-були в одного господаря цап і баран. Жили в згоді-злагоді: сіна в'язочку —і ту між собою ділили. А як кого били, то тільки кота Мурлику; він такий злодій і розбійник, все тільки світом вештається та краде, що попало.

Сидять собі раз цап і баран та й балакають. Аж тут де не взявся сірий кіт Мурлика, йде та так жалісно плаче, що аж засумували цап і баран, та й питають: «А чого це ти, Мурлико, так тяжко плачеш, на трьох ніжках скачеш?» — «Як мені не плакати? — відповідає кіт Мурлика.— Била мене стара баба, била, била, за вуса крутила, ноги мені поломила!» — «А за яку ж то провину?» — «Що я сам себе не пізнав та й бабину сметану злизав!» І знову заплакав кіт Мурлика. — «Чого ж ти далі плачеш?» — «А того плачу, що як баба мене била, то все говорила: «А до мене їде зять, то що мені замість сметани їсти подать? Хіба,— каже,— цапа і барана заріжу!»

Українська казка «Кіт і пес»

Було це чи не було, а зустрілися якось кіт і пес. Пес цілий день гасав луками, допомагав пастухові череду пасти, а ввечері гарно вечеряв, що там давав йому хазяїн, і міцно засипав.

От кіт і питає у пса:

Українська казка «Кінська сила»

Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, ґазда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом та й здибає лева. Лев каже до коня:

— Ану поборімся. Кінь каже:

— Знаєш що? Ходім до скали та й там поборемося.

Українська казка «Кирило Кожум’яка»

Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.

Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав княвь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:

Українська казка «Калиточка»

Був собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди — віз. Ото як прийде неділя або свято, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю — другий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже:

— Поведи воли та продай, справимо собі коня та повозку, будемо самі до церкви та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати.

Українська казка «Калинова сопілка»

Був собі дід да баба. У діда дочка, і в баби дочка. От і пішли вони в гай по ягоди. Так дідова збирає да й збира, да й назбирала повну миску, а бабина візьме ягідку, то і з'їсть. От і каже дідова:

— Ходімо, сестро, додому, поділимось.

От ідуть да йдуть шляхом, а бабина говорить:

— Ляжмо, сестро, відпочиньмо.

Українська казка «Казка про чоловіка та Данила-бурмила»

Пішов одного разу чоловік у ліс по дрова. А серед цього лісу була поляночка. Якраз по середині полянки і проходила дорога, котрою повинен був іти чоловік. Чоловік сидів на возі та курив люльку. Враз його віз зупинився. Він ніби проснувся, вдарив коня батогом, але той затупцював на місці, настороживши вуха, дивився кудись у ліс. Чоловік зліз із підводи, оглянув поляну. Аж дивиться — на нього суне ведмідь.

Українська казка «Казка про чемного кушніра»

Був-то на світі чоловік чемний: учтиво заробляв на кусок хліба, а сам був кушніром. Влітку і взимку працював, влітку шив кептарі, а взимку шкіру виробляв. Не дивився він на холод, пробивав собі лід і полоскав шкіру. І при такій роботі одного разу застав його цар.

Питає цар кушніра, за яку він плату робить людям роботу, що в такий холод, в зимі, в холодній воді шкіру полоще.

Українська казка «Казка про чарівну пташку»

Давним-давно жили собі два брати. Одному бог дав семеро дітей, а в другого не було й одної. Хоч спочатку ґаздували оба добре, та пізніше той, що мав семеро дітей, приопав, а бездітний — розбагатів. Та й так разбагатів, що не хоче з бідним знатися, лише з панами, з начальниками, з суддями. Цьому все йде, як по маслу, а бідному хата згоріла, у такі злидні впав, що не може з них вилізти.

Але йдуть свята. Перед Новим роком приходить бідний брат до багатого та й просить:

Українська казка «Казка про Пливунчика»

Невелика хатина, у якій жив вугляр, находилася серед лісу.

Одного разу зайшов у той ліс цар на полювання. Цілий день ходив по лісу і нічого не вполював. Вертатись додому було далеко, то і попросився до того вугляра на ніч.

— Хатина наша, як бачите, дуже маленька. Та й жінка моя цієї ночі, май же, буде родити. Де ви тут ляжете, щоб переночувати,— не знаю,— звернувся вугляр до царя.

Українська казка «Казка про німу царівну»

Жив в одному селі бідний чоловік. І було в нього не багато, не мало — дванадцятеро дітей, ще й тринадцята народилася. Коли народилася, треба було охрестити. Сходив чоловік усе село, та кума так і не знайшов: було в селі дванадцять хат, і в усіх він мав уже кумів.

До сусіднього села було далеко. Та все-таки чоловік взяв дитину на руки й пустився в дорогу. Застала їх ніч.