Українська казка «Вірний пес»

В одного господаря був дуже вірний пес і добре пантрував господарство; через цілі ночі гавкав, і за то йому добре їсти давали. Єдного вечора, як прийшов до своєї буди та й ліг, чує — хтось іде дорогов. Він встав та й біжить до брами. Вибігає за браму, дивиться — а то вовк. А він каже: «А ти чого тут до села заблукав?» Вовк каже: «Я іду до твого господаря, бо його вівці були на пасовиську і запрошували мене до себе в гості. Я пішов додому, зібрався та й тепер іду». А пес до вовка каже: «Мені ся здає, що вони ся нині не лагодили, то ти зачекай тут, а я їм скажу, що ти йдеш, аби ся пририхтували добре».

Японська казка «Замочок для носа»

Трапилося якось одному князеві відправитися у далекий шлях. Вийшов він ранком на ґанок, на небо глянув і говорить своїм слугам:
- Видасться мені, що сьогодні неодмінно дощ буде. Не забудьте парасолі прихопити. Переглянулися слуги здивовано: про який дощ пан тлумачити бажатиме - небо ясне, сонечко привітне світить, жодного хмарини не мабуть. Так вони парасолі й не побрали.

Українська казка «Війна пса з вовком»

Прибіг, вовк до села і каже псові:

— Давай будемо друзями.

Пес друзів не мав і згодився. Почав вовк приходити до нього в гості. Розповідає, що нового в лісі, а сам роззирається по подвір'ю. Подивився і пішов. Пес заснув. Але чує: баран кричить. Пес відкрив очі, бачить: вовк тягне барана з кошари. Пес загавкав. Господар вибіг з хати, вхопив пательмагу і так змастиґав вовка, що той не лише барана лишив, а й сам ледве втік. 

Українська казка «Вечірник, Полуночник і Світанок»

Жили колись давно чоловік і жінка. І народився у них перший син, якому батьки дали ім'я Вечірник (бо саме ввечері родила його мати). Минув рік, і однієї полуночі порадувала жінка чоловіка другим сином — Полуночником. А потім, через рік, народився й третій син — Світанок.

Пішли сини у світ. Перший син приходив завжди до батьків увечері, другий — у полуніч, а самий менший, що Світанком звався,— на світанку. 

Українська казка «Ведмідь у наймах»

Раз ведмідь бродив по лісі і побачив чоловіка, який гнув дуги. Підійшов він до чоловіка й каже: «Найми мене до себе дуги гнуть». Дядько й каже: «А скільки ж ти хочеш?» Ведмідь і каже: «Нічого я не хочу, а тільки клади мене у твоїм садку біля вуликів, бо в мене дуже кожа свербить; хай вони мене покусають, може, не свербітиме». У дядька були вулики. Дядько згодився. 

Українська казка «Ведмідь і черв’як»

Перед однією печерою, в якій ночував ведмідь, було одно велике дерево, що, ростучи та товстіючи, щораз більше заступало вхід у печеру.

Одного дня розлютився ведмідь на дерево й хотів його звалити. Побачив це черв'як із другого всохлого вже дерева та сказав ведмедеві:

— Ти думаєш, що звалиш його власною силою. Не можеш. Коли тобі перешкоджає, найди інше місце, заки я звалю це дерево.

Ведмідь розсміявся та став глузувати з черва. 

Українська казка «Ведмежа лапа»

Сидить лисиця і їсть рибу. Назустріч їй ведмідь: «Здоров, кума! Де ти рибки наловила?» — «Он там на річці; піди й собі налови».

Ведмідь пішов на річку, опустив хвіст у воду і приговорює: «Ловись, рибка, маленька й велика». А лисиця своє: «Мерзни, мерзни, ведмежий хвіст». А ведмідь говорить: «Що ти, кумо, там говориш?» — «Я говорю: ловись, рибка, маленька й велика». 

Українська казка «Брати - близнюки Іван і Олекса»

Дуже давно в далекому краю жив бідний чоловік. Мав він стільки синів, що не міг їх порахувати. Правда, в той час люди більше, як до десяти, не знали лічити.

Чоловік у хащі дрова рубав і возив продавати. З того й жив, з того одягав і годував сім'ю. Привчив до роботи й хлопців. Кожний, як підросте, іде служити. Так всі сини розійшлися по світу. Коло вітця залишився найменший. Він мав приглянути вітця й матір у старості. 

Українська казка «Бравий заєць»

Іде заєць, зирк — аж стоїть бутель горілки... Напився до нестями, ліг та й спить. 

Українська казка «Бійка вовків із свинями»

Здибався вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з'їсти». Пацюк каже до вовка: «То моя річ». Тогди скочив вовк до пацюка та й до карку; а пацюк вовка за ноги. Як зачав торгати, взяв під себе, ледве вовк вирвався. Як ся вирвав та й каже: «Чекай, я тобі покажу;

Українська казка «Бідний чоловік і смерть»

Казка починається з бідного чоловіка. Той чоловік мав дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а дванадцятий уродився. Вже у своїм селі соромився хрестити, бо не мав що покласти на стіл кумові. Каже жоні:

— Візьму я дитину й понесу на друге село. Там найду чоловіка, котрий подержить дитину, й не треба гостину. 

Українська казка «Бідний вовк»

Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду; ніде нічого не пійма. От, та й пішов він до Бога просити пищі. Приходить до Бога та приставився таким бідним, таким бідним, що ще гірший, ніж був. «Боже,— каже,— милостивий! Дай чого їсти, а то пропаду з голоду».— «А чого тобі їсти?» — каже Бог.— «Чого дай, то дай».— «Отам на лугах пасеться попова кобила, вона ніяк не підбіжить, отту й з'їж!» 

Українська казка «Бджоли і ведмідь»

Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім медвідь і дуфаючи в свою силу, приходить до них і каже: «Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо іначе дерево виверну, мед з'їм, а вас видушу!» — «Добре,— кажуть бджоли,—пробуй; сли даш нам раду, ми піддамося». 

Українська казка «Баба і чорт»

Жила собі баба — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї дідом і каже:

— Ти сама собі живеш, прийми мене до себе, щоб не так скушно було, бо і я сам, такий, як і ти.

Українська казка «Баба жебруща»

Іде баба жебруща селом; іде та й дивиться, аж на призьбі перед хатою сидить молодиця та й плаче.

— Доню моя, а що тобі Господь дав?

— Ой, дав, бабуню, дав лихую долю на мою нещасну голову; о такому завше плачу! Відколи пішла за того проклятого, то й оддиху мені нема; б'є мене, бабко, раз у раз, бодай його лиха година прибила!

Таджицька казка «Пастухова дочка і падишах»

Жив собі один пастух. Пас він падишахову череду. У цього пастуха була гарна-прегарна дочка.
Звістка про її чарівну красу дійшла і до падишаха.
- У цілім світі не знайдеш такої красуні! - казали йому. Падишах послав до пастуха своїх сватів.
Алє дівчина відмовила:
- Я піду заміж лише за того, хто знає якесь ремесло. А яке ремесло знає падишах?!

Таджицька казка «Відважна дівчина»

Було чи не було... В давню давнину в одному місті жив старий чоловік. Було в нього три дочки, а сина - жодного.
Весь час старий мріяв мати сина. Ось захворіли в нього очі, і осліп.
Табіби лікували його, та вилікувати не змогли.
Не бачив старий ні білого дня, ні своїх дітей, ні друзів, ні товаришів. Тяжко зажурився той чоловік, став слабим і немічним, якось приїжджий розповів старому, що в одному далекому місті знахар. А в його саду росте рослина, що з її листя табіб готує , які вилікують будь-яку хворобу очей.

Таджицька казка «Подарунки від падишаха та бога»

Якось ефенді  випадково догодив падишахові.
Проси у мене все, що хочеш! -зірвалося з язика падиша.
Подумавши про незвичайну милість володаря, ефенді сказав: Якщо ви захотіли зробити мені подарунок, то подаруйте мені золота, аби решту мого життя я зміг прожити в достатку жиною та дітьми!

Руминська казка «Муха i комар»

Жили собі якось муха і комар. Були вони чоловіком та жінк Якось каже комар мусі:
-   Жінко, випав сніг, засипав усе довкола та й нашу хату г прикидав. А покрівля у нас поганенька, ще протече. Піду-но я с даю сніг.
Відповіла йому муха:
-   Ти ж такий манісінький, як же ти можеш сніг скидати?
-   Ні, піду.
-   А якщо тебе сніг присипле?

Руминська казка «Байка про горобця»

Жив собі горобець. Якось загнав він у лапку колючку. Скп кав він, скакав, пурхав туди-сюди, аж бачить - жінка хліб пече Підскочив горобець до неї, просить:
-   Матусю, витягніть мені колючку!
Витягла жінка колючку з лапки й укинула її у вогонь. А горобець полетів собі далі. Летів, летів, тоді згадав про колючку повернувся назад і просить жінку:
-   Поверніть мені мою колючку.

Руминська казка «Про рибину, що вміла говорити»

Жив-був колись один бідний чоловік, ходив підсобляв рибалці, і іа це йому давали кілька рибин. З того вони й жили удвох із жінкою.
Якось той рибалка зловив рибку, та таку вже гарну! Віддав н і,ому чоловікові, щоб потримав, а сам знову поліз у воду.
От сидить чоловік на березі, милується гарною рибкою та й міркує собі:
«Боже, ось і рибка - така сама животина, як і ми, а чи немає, Г» у в а, в неї батька-матері, товаришів? Чи думає вона, чи болить пі, як і нам, чи радіє вона?»
Ледь він так подумав, як рибка й заговорила:

Руминська казка «Син рибалки»

Жив-був колись рибалка зі своєю жінкою, і мали вони сина- пдинака. Як рибалка помирав, наказав своїй жінці:
-   Жінко, хоч як я старався, але так нічого й не добився. Не \очу, щоб і моєму синові така доля випала. Нехай іде, навчиться нкогось іншого ремесла, може, й знайде своє щастя.
Як виповнилося хлопцеві шістнадцять років, пішли вони удвох із матір’ю до міста. На базарі трапився хлопцеві на очі невід, та іак вже сподобався! Просить він матір, благає, щоб купила йому ней невід.

Руминська казка «Плоди податків»

Жив колись у Тавризі перський цар, оточений візирами та слу ми. Якось каже цар своїм візирам:
-   Слухайте-но, візири, сидячи отак у палаці, ми ніколи не дізн ємось, що діється в країні!
-   Як же бути, державцю?
-   А ось як: перевдягнімося дервішами   й подамося по всіх з кутках. Отоді напевно дізнаємось, як воно насправді.

Руминська казка «Гамбар»

Жила-була собі жінка. Мала вона єдиного сина, і звали його Гамбар. Жили вони у великій скруті. Щодня Гамбар брав мотузок ішов у поле збирати пирій та колючки, ніс на базар і продавав їх мідяки, а на виручені гроші купував хліба.
Якось поніс Гамбар продавати ським палацом. Дивиться царівна з і каже:
-   Бідолашний хлопець! Коли б у нього була дружина, хіба він ходив би таким обідраним?

Туркменская казка «Адаркосе, Дев та лисиця»

Був собі дуже давно один бідняк, звали його Алдаркосе. От і каже пін своїй дружині:
-   Піду я, жінко, пошукаю роботи.
Та й пішов аж ген-ген далеко від домівки. Коли це назустріч Ііому дев. Привітався Алдаркосе, а дев йому й каже:
-   Щастя твоє, безбородий, що ти привітався до мене, бо інакше и тебе відразу розірвав би. А тепер вибирай: будемо боротися чи і гріляти один в одного?

Туркменская казка «Акпамик»

Був собі давно-давно один чоловік, який мав семеро синів, а доньки - жодної. Аж мала з’явитися ще одна дитина. Одного разу він спорядилися на полювання та й кажуть батькові:
-   Як буде сестра, почепіть над ворітьми ляльку, а коли син, то сідло.
От поїхали вони в чисте поле, а в матері знайшлася доньк Батько й повісив над ворітьми ляльку. А був у них ворог лихий - сусід їхній. Забрав він ту ляльку і натомість повісив сідло. Пов» таються брати з полювання та аж скрикнули, на ворота под вившись:

Туркменская казка «Яртигулак знайшов батька й матір»

  Було таке чи й не було, а жив собі один дід. Змолов якось в у млині борошно та й везе додому. Сам сидить на ішакові, а мішк поскладав на верблюда. Цілий день їхав пустелею, від ОДНІ піщаного горба до другого, а села все не видно. Така це була до; га - навіть пташка не знала, де їй край, а вітер не відав, де закінч ється пустеля.

Туркменская казка «Мулла, Казі та Яртигулак»

Пішли якось дід із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дом лишився.
Ще вдосвіта поприбирав у хаті, позамітав у дворі, а тоді заходив чистити казан, у якому баба варила плов та гарбузяну кашу.
Яртигулак так тер казан камінцем та ганчіркою, що мідн казан заблищав як сонце, а ганчірка від сажі та жиру ста чорніша ночі.

Туркменская казка «Яртигулак та вовк»

Якось унадився в отару вовк і щодня крав по ягняті. Прибіг в аул чабани та й просять:
-   Допоможіть, люди добрі, степового вовка вбити. В пастку а не йде - хитрий такий. Викопали на нього яму, так він і не підступ до неї. Хотіли оточити його, але ж він такий спритний та дужий, що ще й не бачили ніколи такого.

Туркменская казка «Яртигулак та Порхан»

Якось уранці мати і Яртигулак збиралися йти в поле. На сніданок мати спекла чурек, приготувала чай. Після сніданку залишилася одна перепічка, тепла та пухка.
«Якщо ч-урек не з’їсти зараз, він зачерствіє і не буде такий смач-ний»,- подумав Яртигулак і потягнувся рукою до тарілки, але мати і казала:

Эстонская казка «Вузли вітрів»

Якось видався у моряків Великої землі невдалий рік. З осе риба погано йшла в сіті - то весною й опустіли комори. Рибалк риба, як хліб селянам. Нема риби - усе село голодне.
Зібралися рибалки і почали радитися. Як бути, що робити?

Абхазька казка «Кмітлива невістка»

У багатого князя Ахмата був єдиний син, на їм’я Салбі. К Салбі виріс, а князь постарішав, він одружив свого сина. Вес було пишне й бучне. Минув тиждень по тому, і князь надум випробувати свого сина й невістку: після його смерті всіма маєтн: ми керуватиме син, а дружина має бути йому розумною порадни
Покликав якось князь сина й сказав йому:

Балкарська казка «Бідняк та ханська дочка»

Давним-давно жив у одному балкарському селищі дід та баба. Ьули вони такі бідні, що їли тільки те, що давали їм добрі люди. І’іс у них єдиний син Ахмат, спритний, розумний, працелюбний. Ніяк не міг він дочекатися тієї пори, коли зможе сам трудитись та годувати батька з матір’ю.

Долганська казка «Дочка Сонця»

Жив у давнину багатий купець. Назбирав він грошей так багато, що став багатший за всіх у нашому краю і зажив по-царському. Народ і прозвав його царем.
Жив цей цар-хазяїн зі своєю жінкою. Дожили вони до старості жінка й померла.
Поплакав старий купець, погорював, став жити сам. Та скоро знудився. Покликав він до себе своїх радників і говорить:

СЮНАМ-ЙО

Один розумний мисливець схотів висватати синові таку дівчину що була б доброю господаркою. От поїхав він на ярмарок, на міняв блакитних намистин і вирушив на пошуки нареченої. Приїжджає він у якесь село, ходить від яранги до яранги, до всіх дівча звертається:
-   Ану, дівчата, в кого з вас найбільше обрізків від шитої одежі знайдеться, тій дам я блакитну намистину.
Дивуються жінки та дівчата:

ААШИН

(Кабардинська казка)

Часто мій дід розповідав цю казку. Він чув її від свого діда, а той - від свого. А прадід начебто сам був свідком того, про що в ній розповідається.
Було це чи не було - не знаю. Напав на Кабарду якийсь хан. Розташувався він на березі бистрої річки Баксан. Ворог був дуже сильним, і кабардинці не наважилися вступити у відкритий бій. Хан також не спішив починати битву і прислав до кабардинського князя своїх послів.