Пішли
якось дід із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дом лишився.
Ще
вдосвіта поприбирав у хаті, позамітав у дворі, а тоді заходив чистити казан, у якому
баба варила плов та гарбузяну кашу.
Яртигулак
так тер казан камінцем та ганчіркою, що мідн казан заблищав як сонце, а ганчірка
від сажі та жиру ста чорніша ночі.
Раптом
Яртигулак зачув на вулиці галас і відразу здогадавс що то репетує мулла, бо у всьому
аулі так горлати вмів тільки мулл З ганчіркою в руці Яртигулак поліз на дувал і
побачив, що си бородий мулла вхопив за комір якогось бідняка.
- Гляньте, правовірні, на цього злодія! Він украв
у мене воду! лементував мулла, тягнучи бідняка до казі.
За
муллою вже бігла ціла юрма, вибіг і Яртигулак з дво
допившись
за полу якогось хлопчака, виліз йому на спину. Коли и прибігли до двору казі, там уже було все село.
Казі
сидів на килимі й допитував обірваного бідняка.
- Присягаюся,- виправдовувався той,- я не крав води.
Вона >.іма попала мені в рота.
- Вах, аллах! - заголосив на весь двір мулла.- Ви
чуєте, як ноче нас обдурити цей пройдисвіт, син брехуна, внук шельми і пра- ипук
шахрая! Випив, не питаючись, мою воду, а коли я звелів йому сплатити, цей бурлака,
лахмітник, цей ледацюга показав мені гноття і ного бруднючого халата!
Мулла
так репетував, що біднякові не можна було й слова промовити.
Яртигулак
сидів на шапці найвищого селянина. І хоч йому доб- I к * було все чути й бачити,
навіть він ледве второпав, що там сталося.
А
було ось-що. Ішов здалеку бідняк до їхнього аулу. Прийшовши, ліг під високим дувалом
відпочити. Мулла ж саме сидів у дво- 1|)і й пив чай, а недопите вилив через дувал
на дорогу. Бідняк спав, роззявивши рота, бо жарко було, і муллин чай попав йому
прямо
н
горло.
Зрозуміли
люди, як воно було, та й стали виправдовувати Оїдного чоловіка, а мулла вдався до
судді й загорлав ще дужче:
- О найправдивіший із найправдивіших! Ти ж сам чув,
що це була навіть не вода, а найдухмяніший, найкращий зелений чай. X ю вкраде воду,
тому рубають руку. Так хіба ж за крадіжку чаю не и;ірто відрубати у цього пройдисвіта
голову? Але я добрий і милости- пий, я не хочу смерті. Хай заплатить мені або відробить!
Старий
мулла, стомившись від крику й спеки, сів на килим казі, дістав білу хустку й почав
витиратися нею. А потім, задоволений, по-їла див свою довгу бороду.
Переляканий
бідняк зрозумів, що його хочуть покарати, і тільки ію:іирав то на муллу, то на казі.
Мулла
був родич і приятель казі, тому селяни погули та й за-мовкли. Адже вони теж чули
приказку: «Собака знає, про що цуцик
'І
ІНВОЛИТЬ».
Нарешті
суддя розкрив книжку й почав шукати такий закон, пі яким кривдника виправдовують,
а невинного карають.
Яртигулак
захотів побачити, як суддя вирішить цю справу, й, плигаючи з шапки на шапку, стрибнув
муллі на завій. А потім пома-леньку поліз по халату, поки не попав у кишеню, де
лежала біла пустка.
Суддя
звів голову й урочисто звернувся до мулли:
- Згідно з нашими законами і звичаями ти, високоповажний
мулло, повинен присягтися при всьому народі, що говорив тільки правду. Присягайся,
але пам’ятай давню мудрість: у того, хто, при- і и гаючись, каже неправду, почорніє
вид!
Мулла
зрозумів, що казі хитрує заодно з ним, і, щоб завдяки
■ «імій клятві запопасти наймита, звів до неба руки
й урочистіше пі казі промовив:
- Присягаюся небом, я говорив тільки правду і готовий
сказатЦ сто разів: «Якщо я, присягаючись, збрехав, хай у мене почор вид».
Мулла
сказав і поліз до кишені, щоб узяти хустку, бо піт котивс з нього градом. Яртигулак,
побачивши в кишені руку мулли, підсун замість хустки свою брудну ганчірку.
Мулла
витер обличчя, і всі засміялися. Нічого не розуміючи, мулл й далі ялозив ганчіркою
свої щоки, аж поки вони стали чорні, мо казан.
Суддя
хотів оголосити присуд, але всі реготали й тицяли пучкам на муллу. Глянув казі на
свого приятеля й отетерів.
- Аллах великий! Та ти ж чорний, мов шайтан! - вигукнув
вії і, схопившись руками за голову, кинувся мерщій із суду.
Мулла
потер свої щоки долонею й побачив, що вони як саж
У
нього аж в очах потемніло: адже він зганьбив себе на ки. Хто тепер повірить муллі,
який привселюдно присягався брехні?
Підтикавши
поли халата, він дременув з двору, ніби джейран, $ яким женуться хорти. Навздогін
йому чувся крик:
- Агей, мулло, чому ж це в тебе вид почорнів?
Немає коментарів:
Дописати коментар