Таджицька казка «Пастухова дочка і падишах»

Жив собі один пастух. Пас він падишахову череду. У цього пастуха була гарна-прегарна дочка.

Звістка про її чарівну красу дійшла і до падишаха.

- У цілім світі не знайдеш такої красуні! - казали йому. Падишах послав до пастуха своїх сватів.

Алє дівчина відмовила:

- Я піду заміж лише за того, хто знає якесь ремесло. А яке ремесло знає падишах?!

Її слова переповіли падишахові.

 - Вона, мабуть, божевільна? Я ж падишах, правитель усіх них і мертвих у країні, володар усіх багатств. Навіщо мені знати ь ремесло? - мовив гнівно падишах.

Якось падишах сам побачив Пастухову дочку. Вона так сподоба- сь йому, що він день і ніч тільки й думав про дівчину. Врешті Падишаха урвався терпець, він покликав своїх візирів і запитав:

-   Скажіть мені, яке ремесло найкраще?

Візири стали перебирати в пам’яті всі ремесла і, нарешті, від- ніли:

-   Усі гарні, поганих ремесел немає.

[ - Скажіть мені, а яке ж найкраще? - знову попросив падишах. Візири думали-думали і вирішили, що для падишаха найкращим меслом буде ткати килими.

-   Знайдіть мені найкращого ткача килимів! - наказав падишах. Його наказ одразу виконали. Падишах у цього найкращого

«ча навчився ткати килими.

Інколи падишах вночі переодягався в просту одежу й блукав улицями міста, спостерігаючи життя звичайних людей.

Якось увечері, переодягнувшись жебраком, падишах вийпмн на вулицю. Довго блукав по місту, нарешті стомився і зайшои ли ошхони '. Віддав кухареві дві таньги   і попросив плову.

Кухар посадив його в куток ошхони і пішов по плов.

У другому кутку ОШХОНИ, кожен 3 ножем при ПОЯСІ, СИДІЛО II кілька чоловік.

Вони стиха розмовляли між собою, скоса поглядаючи на жебраки

Падишах помітив їхні страшні погляди і злякався.

«Якщо скажу їм,- подумав він,- що я падишах, вони цьому ніколи не повірять. Навпаки, ще заріжуть мене і втечуть. Один мім хід - треба тікати». І падишах попрямував до дверей. В цю ж ми їм розбійники обступили його й потягли у внутрішню кімнату, звідки ніхто б не почув ніякого крику.

-   Цього жебрака, замість нашого товариша, віддамо падинни ховим катам! - сказав один розбійник.

-   Змилуйтесь, не віддавайте мене падишаховим катам! - рій даючи, благав розбійників падишах.- За це я дам вам баннії золота.

Розбійники зареготали:

-   Ти жебрак, звідки в тебе золото?!

Раптом падишах згадав, що він уміє ткати килими.

-   Я принесу вам велику користь. Я знаю таке ремесло, шц якого ви розбагатієте,- відповів він.

-   Яке ремесло?

-   Я вмію ткати килими. Я витчу такі прегарні килими, що ІНІ продасте їх за великі гроші.

Розбійники порадилися між собою, потім замкнули ткача н тії же кімнаті й наказали виткати килим.

«Якщо він бреше, то вб’ємо його»,- говорили вони.

Через п’ять днів падишах виткав гарний килим. Розбійника віднесли його на базар і продали за високу ціну.

В одному кінці килима між квітами падишах поставив свою неї чать. Але розбійники про це не знали.

Знову минуло п’ять днів. Падишах виткав ще кращий килт!

-   Віднесіть його до падишахового палацу! - сказав тії розбійникам - Там є один знаменитий майстер. Він дасть за їм ■ килим великі гроші.

Розбійники понесли килим до падишахового палацу і попросім! дозволу показати цей килим падишахові. Але падишаха в палаці ні було, і візири наказали майстрові подивитися на їхній килим

Майстер визначив килиму дуже високу ціну. Розбійники ноні гроші та й пішли з палацу. З цього дня вони примусили падипнии не відпочиваючи, день і ніч ткати килими.

А падишахів майстер у цей час розглядав на килимі візерунки

Несподівано він побачив падишахову печать і зрозумім, іп| цей килим виткав падишах.

Нашого падишаха знайде цей килим,- сказав він візирам. Ізири розіслали на всі сторони людей на розшуки тих продав- икі принесли килим у падишахів палац. Ті швидко знайшли схованку.

адишахова варта оточила ошхону. Під час обшуку вони поба- маленькі двері, на яких висів замок. Замок зламали і в кім- мобачили падишаха, який ткав килим.

нільнений падишах наказав схопити розбійників і посадити зницю. Сам повернувся до свого палацу й подарував своєму еві дорогий подарунок. Потім скликав до себе візирів і мовив: Пастухова дочка казала правду. Добре, що я послухав її чився ремесла. Це врятувало мене від смерті. Тепер ідіть до ха і посватайте за мене його мудру дочку, ізири пішли до пастуха і повернулися назад ні з чим: пасту- дочка вже вийшла заміж.