Якось
ефенді випадково догодив падишахові.
Проси
у мене все, що хочеш! -зірвалося з язика падиша.
Подумавши
про незвичайну милість володаря, ефенді сказав: Якщо ви захотіли зробити мені подарунок,
то подаруйте мені золота, аби решту мого життя я зміг прожити в достатку жиною та
дітьми!
Тоді падишах вже опам’ятався, і тому, наказавши скарбнику іти ефенді запечатаний мішок,
ледве помітно підморгнув йому, анвши: «Слухаю, пане»,- скарбник вийшов.
Одержавши
важкий мішок, ефенді радісний поніс його додому.
- Радій, жінко,- сказав він.- Тепер у нас і котел
жирний, Жка жирна; якщо хочеш, одягайся щоденно по десять разів у нові ттн, купуй
собі десятки духів та сурми, пудри і кармину, ходи десятки разів на день в баню,-
на усе я тобі дам грошей. А поки йди сюди і порахуємо це золото разом - один я не
справлюсь
'Ідрахунками!
Ефенді
відрізав ножем печать на мішку, перевернув його, та за- золота з нього посипались
дрібні камінці.
Приголомшений
ефенді подивився на небо, тоді на землю і, опус- іШи голову, глибоко задумався.
- Що це усе значить? - спитала стурбована жінка.-
Хто вам ці камінці і для чого їх було сюди нести?
- Це значить: падишах виконав моє прохання, подарував
мені Юк золота. А я ніс його сюди. Я ж не дурень, щоб приносити Ому мішок з камінням!
- відповів, обурюючись, ефенді.
І
падишах не дурень, щоб давати вам мішок золота,- сказала з докором дружина,- ви не
в падишаха просіть золота, Ліга!
- Це ти правду кажеш, жінко!
Янернувшись
обличчям до Мекки, ефенді опустився на коліна Ійняв руки: «О боже, о всемогутній,
пошли мені з твоєї запо- ої скарбниці мішок золота!»
Нпстав
вечір, настала північ, а ефенді все продовжував моли- і. та золото із заповітної
скарбниці не з’являлось.
«Може,
я тихо молюся і бог не чує моєї молитви? Може, треба йтися голосніше?» - подумав
Насреддін і почав голосно викувати слова своєї молитви. Заснулий сном праведника
сусід Кинувся від дикого крику ефенді і, буркочучи: «Що це таке?» - її на дах свого
будинку. Звідти він побачив ефенді, котрий просив золота в бога. Сусід
постояв трохи, поспостерігав відколупавши від стіни півцеглини, кинув її вниз. Почувши
звук ‘сь, що впало недалечко, ефенді радісно закричав:
- Жінко! Неси скоріше світильник, бог послав нам
золото із ї заповітної скарбниці!
Жінка
принесла світильник, ефенді побачив уламок обпаленої нии і, подумавши: «Добре, що
бог ще не попав мені цією цегли- и голову!» - сказав жінці:
Тепер ясно - бог з падишахом заодно!
Немає коментарів:
Дописати коментар