Туркменская казка «Адаркосе, Дев та лисиця»

Був собі дуже давно один бідняк, звали його Алдаркосе. От і каже пін своїй дружині:
-   Піду я, жінко, пошукаю роботи.
Та й пішов аж ген-ген далеко від домівки. Коли це назустріч Ііому дев. Привітався Алдаркосе, а дев йому й каже:
-   Щастя твоє, безбородий, що ти привітався до мене, бо інакше и тебе відразу розірвав би. А тепер вибирай: будемо боротися чи і гріляти один в одного?



-   Хай твій батько стріляє, дев-ага. Краще боротися!
-   То й почнімо, коли так. Але, скажу я тобі, що ти недобр подумав.
-   Дев-ага, то, може, поміряємося силою якось інакше? Навіщ нам боротися та вбивати один одного!
-   Гаразд,- каже дев,- але як?
-   А так, дев-ага: хай кожен із нас візьме жменю піску та й в чавить з нього олію. Хто зуміє це зробити - той і дужчий.
Пристав дев на таке. Тоді Алдаркосе зарив нишком у пісок курй че яйце й каже:
-   Починай, дев-ага, твоя черга.
Узяв дев жменю піску, стиснув раз - нічого не вичавив, удруге знов нічого.
Утретє вже щосили давить, та тільки дарма. Засмутився д і каже:
-   Що ж, тепер твоя черга настала. Покажи свою силу.
Алдаркосе набрав жменю піску в одному місці - нічого не в
чавив, ухопив другу жменю - знов нічого, а втретє гребонув піс разом з яйцем та як стиснув - жовток і потік по пальцях.
Побачив це дев - перелякався.
-   Бачу я,- каже,- що ти, безбородий, дужий. Давай запр ятелюемо.
-   Що ж,- ніби знехотя відповідає Алдаркосе,- давай.
Запрошує дев Алдаркосе додому, а той і каже:
-   Гаразд, ходімо!
Та й ідуть - Алдаркосе перший, а дев за ним.
Привів його дев до своєї домівки, почастував, як гостя, а жін розповів, який дужий цей Алдаркосе.
Настав час відпочивати. Постелили Алдаркосе в кімнаті д гостей, той ліг, але прислухається, що дев говорить жінці. А той т перелякався, що вирішив будь-як спекатися гостя. Ото й ка жінці:
-   Від цього безбородого тільки лиха можна чекати. Кра я, поки він спить, привалю його уламком скелі.
Почув Алдаркосе та й пересунувся в інший куток. А дев прин уламок скелі, звалив його на постіль Алдаркосе та й хвалитьс жінці:
-   Тепер можна не боятися безбородого, бо його душа вже де у пеклі.
Уранці виходить Алдаркосе та й каже девові:
-   Друже, чим це ти накрив мене вночі? Дуже добре зробив, я, мабуть, замерз би від холоду.
Посідали вони снідати, Алдаркосе й каже:
-   Тепер я, друже, піду додому, бо без мене вся худоба розбр деться.
Насипав дев хутенько величезний дзбан золота й поставив йог перед Алдаркосе:
-   Йди, друже, йди, дякую, що провідав нас.
Алдаркосе побачив, що не зможе підняти дзбан, і каже:
-   У нас, людей, вважається за сором, коли господар не донесе ноші гостя до його хати.
-   Коли так,- одказує дев,- то я віднесу.
Підхопив він дзбан під руку й підтюпцем поніс до хати Алдар<| косе. Запросив той дева в хату, а сам вийшов надвір та й думаї, як би мерщій спекатися такого гостя.
-   Жінко,- звелів Алдаркосе,- я рубатиму дрова й запитай тебе, чи ти приготувала вечерю, а ти відповідай: «Вже два місяці, я ти з дому пішов, а лишив нам усього двох девів. Ми їх давно з’їли А ти прийшов і привів тільки одного. Та вже гаразд, забий йог"
і я щось швиденько приготую».
Дружина Алдаркосе так і вчинила. Як почув дев цю розмов відразу ж пригадав приказку: «Боягуз той, хто повільно втікає
І   тільки п’ятами накивав.
А дев біг, біг, поки не стрілася йому лисиця.
-   Ой, друже, куди це ти так поспішаєш? - запитала вон
Дев і розповів їй усю пригоду.
-   Гай-гай,- посміхнулася лисиця,- та це ж Алдаркосе. В обдурив тебе, у нього нема ніякої сили.
Лисиця стала вмовляти дева повернутися назад, а той ніяк йняв їй віри.
Тоді лисиці урвався терпець, і вона промовила:
-   Якщо ти не віриш, то накинь мені на шию зашморг і веди Алдаркосе. Якщо я збрехала, то розірвеш мене і з’їси.
Погодився дев, накинув лисиці на шию мотузок, та й ідуть.
Алдаркосе ж, як побачив їх, то, піднявши батога, зарепетуві щосили:
-   Ага, це ти, лисице триклятуща! Твій батько заборгував мг трьох девів. Скільки років минуло, як він помер, а ти оце тільки н думала віддати борг та й ведеш одного-однісінького! Іди лише' сюди, я тобі кістки потрощу!

Дев, почувши погрози Алдаркосе, налякався ще дужче й подуми «То ця підступна лисиця веде мене до безбородого, щоб відда борг». Та ну тікати і лисицю потягнув волоком.

Немає коментарів:

Дописати коментар