Эстонская казка «Вузли вітрів»

Якось видався у моряків Великої землі невдалий рік. З осе риба погано йшла в сіті - то весною й опустіли комори. Рибалк риба, як хліб селянам. Нема риби - усе село голодне.

Зібралися рибалки і почали радитися. Як бути, що робити?

У море виходити - час не підійшов, дома залишитися - зове пропадеш.

Думали, думали рибалки і вирішили спробувати щастя.

-   Може, змилується над нами море, хоч що-небудь та й пош в сіті!

А один рибалка сказав:

-   Вже не знаю, казки це чи правда, а кажуть, старий Каар колись дружив з самою господаркою моря. Вже, певно, він знає, приманути рибу.

-   Щось таке й мені пригадується,- каже другий рибалка.

Я ще хлопчаком був, коли дід розповідав, ніби має Каарела запові річ, що у всякий час рибу приманює. Чи не піти нам до старого, м він дасть нам її на щастя!

Каарела жив скраю села. Був він колись сміливим і везуч рибалкою. Та давно вже час зігнув його спину, і старий не лише в м перестав ходити, а й за поріг своєї хижі рідко ступав. Та коли риб постукали в двері, Каарела вийшов до них.

-   Знаю, синочки, чого ви прийшли до мене, і ось що скажу добрий рибалка не на щастя надіється, а на силу та вміння с рук. Та ви затіяли трудне діло. До пори до часу хочете вийти в м А море цього не любить. Добре, пливіть сміливо, я вам поможу.

Тут старий Каарела зняв із своєї шиї хустинку і показав балкам:

-   Бачите на цій хустинці три вузли? Перший вузол пошле в попутний вітер. Розв’яжіть його, коли піднімете парус. Другий ву~ приманить рибу. Розв’яжете його, як закинете сіті. Третій вуз зовсім не розв’язуйте. А розв’яжете - не минути вам лиха. І скажу: беріть те, що пошле вам саме море. Скільки б риби не п лось у ваші сіті, вдруге їх не закидайте.

-   Не бійся, Каарело,- відповіли рибалки.- Як ти сказав, ті зробимо. Даємо слово.

-   Ну, дивіться, слово моряка - вірне слово,- сказав старий шддав рибалкам хустинку.

Цілу ніч рибалки смолили баркас і готували сіті. На ранок усе 1 . ю готовим. Рибалки відчалили.

Скоро вони вийшли із затоки і поставили парус. Тут старшина иіиіняв хустку Каарели і сказав:

-   Розв’яжемо перший вузол.

Вузол розв’язали, і відразу ж звідкись налетів вітер, надув парус і погнав човен вперед.

Добре йшов човен. Без руля повертав, як ножем, розсікав хвилі. Далеко у відкрите море запливли рибалки. І раптом вітер стих, парус Ииав, човен зупинився.

-   Кинемо тут наші сіті,- кажуть рибалки.

Дружно взялися за роботу. Кинули якір, розправили сіті і закину-ли в море.

-   Тепер розв’язуй другий вузол! - крикнули рибалки.

Старшина витягнув з-за пазухи хустинку старого Каарели і роз-

Н'язав вузол. І тільки він його розв’язав, у морі щось заплескалось, иола пішли по воді, поплавки здригнулися на сітях.

Рибалки почекали, поки все кругом стихне, й почали обережно иибирати сіті. Ніколи ще сіті не були такими важкими. З усіх сил ішли їх рибалки. Нарешті краї сітей піднялися над водою. Риба Прямо кишіла в тенетах. Сріблиста луска блищала на сонці так, що очам було боляче дивитись.

-   Раз, два! - скомандував старшина.

Рибалки смикнули сіті, і риба попалась у човен.

-   Добрий улов,- сказав один рибалка.- Спасибі старому Ка-

іірі'ЛІ.

-   Так-то воно так! - відповів другий рибалка.- Та нам, щоб усі були ситі, треба три таких улови. Чи не закинути сіті ще раз?

-   Що ти, що ти? - сказав наймолодший рибалка.- Згадай, що казав Каарела: будьте задоволені тим, що пошле вам саме море.

-   Та старим і малим небагато треба,- засміявся старшина.- Л нам соромно повертатися, не наповнивши човен доверху.

І рибалки закинули знову сіті.

Та на цей раз не повезло їм - витягли порожні сіті і малої рибки не піймали.

Рибалки похнюпились, а старшина сказав:

-   Це тому, що ми не розв’язали третього вузла на хустині старо- ю Каарели. Самі бачите - не проста його хустина. Кожен вузол посилає щастя. Залишився ще один, розв’яжемо і його. Тоді вже наш човен буде повен доверху.        '

-   Ой, старшина,- заперечив на цей раз найстарший рибалка.- Каарела не велів зачіпати цей вузол.

-   Ну, адже ти майже дід,- відповідає старшина.- А в старих шдоме прислів’я: до трьох разів долю не випробовуй. Але й по-іншому і їжуть: лише дурні від щастя відмовляються.

-   І то правда,- кажуть рибалки.- Ох, старшина, що буде, те Гіуде! Розв’язуй вузол!

У старшини хустина вже напоготові. Взяв він її за кінець і роз-в’язав останній вузол. Тут море зашуміло, піднялись хвилі, поплавки на сітях так і затанцювали.

-   Ну, пішла риба! - сказав старшина.- Хіба не правду я вам казав!

Зраділи рибалки, почали сіті тягти. І знову, як і першого разу сіті здалися їм дуже важкими. Та рибалки міцний народ. Дружи взялися за канати і висмикнули тенета. І що ж! В сітях билас одна-єдина рибина. Це була на диво велика щука, а хвіст у не був тупий, наче його відрубали сокирою.

-   Ну й чудовисько! - здивувалися рибалки і з досадою кинул щуку в човен.

Тим часом сонце почало вже спускатися до води. І, як це бува перед заходом, хвилі заспокоїлись.

Раптом якісь голоси роздалися над затихлим морем. Рибалк подивились навкруги. «Кого ще злидні до часу вигнали в море?» подумали вони.

Та ніде не було видно жодного човна.

-   Певно, це чайки кричали,- сказав старшина.

Тут протяжно і дзвінко заграв ріжок, наче пастух скликав отар

Тоді жіночий голос спитав:

-   Чи всі дома?

А дзвінкий дівочий голос відповів:

-   Усі дома. Лише безхвостого цапа нема.

І знову заграв невидимий ріжок, ще голосніше, ще протяжніш

У човні раптом забилася щука, в усю шир рознімаючи сво зубату пащу. Та старшина пхнув її чоботом, а товаришам голос крикнув:

-   Піднімай якір! Щось не подобається мені ця музика. Поплив скоріше звідсіль.

Рибалки підняли якір і повернули човна до рідного берега. Та за чудасія! Як не налягали вони на весла, човен ні з місця. На море застигло холодцем, наче дно човна приросло до того міс де вони кинули якір.

Рибалки дружно махали веслами, та човен і на вершечок не суну ся вперед. Так вони промучились усю ніч - то кидали у відчаї весл то знову бралися гребти, та все без толку. Здавалось, жодна си не зрушить човна з місця.

А на світанку, ледве зарожевіло на сході, раптом знову почули дивні голоси:

-   Чи всі прокинулись, чи всі зібралися?

-   Усі прокинулись, усі зібралися, тільки безхвостого цапа нема!

І знову заграв ріжок і тоненько задзвеніли дзвіночки.

В човні раптом заворушилася риба, і з самого дна, звиваючи виповзла дивна щука, розкрила свою зубату пащу і застука зябрами.

-   Що за чудовисько! - пробурчав старшина і раптом подум «Чи не в ній справа? Чи не її там чекають?!»

Він зіскочив з лавки, вхопив щуку і кинув її за борт. І зараз же м.і дні моря хтось заплескав у долоні і весело закричав:

-   Дивіться, дивіться, безхвостий цап пливе! Бач, як спішить, миніть бульки пускає!

Більше рибалки нічого не чули. Піднявся такий страшний вітер, міилі так загуркотіли, що рибалки й один одного не могли почути.

Човен зірвало з місця і понесло по хвилях.

Цілий день кружляли рибалки в бурхливому морі. Човен то злітав иисоко вверх, наче хотів піднятися до хмар, то провалювався гли- Пико вниз, ледве не на саме дно моря. Такої бурі, певно, найдрев- и і ні і діди не пам’ятають на своєму віку.

До вечора човна прибило до скелястого берега, і рибалки якось интяглй човна.

-   Що це за острів? - питали вони один одного.- Куди це нас

І.І несло?

І тут із-за скелі вийшов маленький дідок. Спина його була ні пута дугою, а біла борода ледве не волочилася по землі.

-   Це острів Хіу-маа,- сказав дідок.- Не дивно, що ви його не знаєте. Рідко хто запливає сюди з доброї волі.

Дідок повів рибалок у дерев’яну хижу за скелями, обігрів, и.п одував, а тоді сказав:

-   Хто ви такі й звідки? І навіщо так рано вийшли рибалити?

-   Що ж нам було робити! Наші комори спорожніли, в селі нік'тав голод,- відповіли рибалки і розповіли старому все, як було.

Лише про одне вони змовчали - про те, що розв’язали третій, іоборонений вузол на хустинці старого Каарели.

Дідусь вислухав їх і сказав:

-   Колись я знав вашого Каарелу. Хоробрий він і мудрий рибал- і'.і. Море для нього, як рідний дім. Знаєте, куди він направив вашого чинна? Прямо до вигону морської господині. Там вона пасе свою |шбу. Та риба її хитра - ніколи не попадає в сіті. У ваші тенета попалася рибка, що запливає здалеку попастися на пасовиську морської Іосподині. А ось як безхвоста щука забрела у ваші сіті - не розумію. Чим це ви її приманули? "

Тут зрозуміли рибалки, від якої біди хотів їх оберегти Каарела, і н нічого не відповіли дідусеві. Важко було у них на серці. Буря нн морі не стихала, вітер так і завивав у димарі, і великі бризки мирської води стукали у віконце. Певно, не на один день завелася ми ода.

Дідусь поклав рибалок у кутку хижі на старі сіті, і вони міцно

икнули.

На світанку він розбудив рибалок. Буря як і перше ревіла за иікном, і хвилі гриміли об каміння. Рибалки зовсім зажурились.

-   Що ж нам робити? - питають вони дідуся.- Так нам ніколи нг вибратися звідси. А дома нас чекають голодні діти.

-   Нічого,- каже дідусь,- може й виберетесь. Ану дайте мені пттинку старого Каарели.

Старшина неохоче вийняв хустинку і віддав її старому.

Подивився дідусь на хустинку і похитав головою.

-   Колись я вже бачив її. Тільки, пригадується мені, було на ній іри вузли. Два вузли - самі кажете - ви розв’язали, а де ж третій

нузол?

Що було робити рибалкам? Розповіли вони тут про все.

Нахмурився дідусь.

-   Погані ви моряки! - сказав він.- Старого Каарелу не послу- .їлись і мене хотіли обманути.

Соромно стало рибалкам, низько опустили вони голови.

-   Ну,- сказав дідусь,- бачу, що ви й так покарані. Заради * і арого Каарели, заради ваших голодних дітей допоможу вам.

Тут дідусь узяв хустинку, зав’язав на ній вузол і сказав:

-   Дивіться ж, щоб надалі ваше слово завжди було твердим, міцним, як цей вузол.

І лише він затягнув петлю - вітер за вікном стих,і хвилі вляглися и морі. Наче й не було бурі.

Рибалки подякували дідусеві і пішли до човна.

Старий провів їх до самого берега і, коли вони підняли парус, махнув рукою, наче на прощання. І зараз же легкий вітер надув парус, і човен понісся по тихому морю.

Того ж дня рибалки повернулися в рідне село.

Улову вистачило до самої путини.

Усе добре, що добре закінчується. Та це для рибалок було наукою.

І тих пір слово моряка таке ж міцне, як і морські вузли, які вони іав’язують на канатах.

Та й ви частіше згадуйте цю казку; адже не лише моряки повинні гіути вірними своєму слову.