Був собі чоловік та
жінка. Було у них три сини, два розумних, а третій дурний. А коло них жив один
пан. Була у нього донька, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі
стане весело. Той пан взяв і збудував скляну гору, таку височенну, що як глянеш
на вершечок, то голову так задираєш, що аж шапка спадає. Посадив там пан доньку
геть на самий верх і сказав так:
— Хто доскочить до неї
конем, тому вона буде жінкою.
Занедужав старий дід і
каже:
— Сини мої! Як я умру, то
щоб ви кожної ночі читали наді мною книжки. Один одну ніч, другий — другу, а
третій на третю, поки й кінчаться дев’ятини.
Сказав і помер. Пішов
старший син Кіндрат на могилу, прочитав слів троє та й пішов у хату. Настала
друга ніч, пішов другий, Василь, постояв трохи й пішов у ясла. Там і проспав до
самого ранку. Настає й третя ніч. Береться дурний Терешко за книжку, йде на
могилу, стає й читає та б’є поклони аж до землі. От ледве стало на світ
благословлятися, ще й півні не співали, виходить старий дідусь із ями й каже:
— На тобі три палички. Цю
дай старшому братові, цю середньому, а цю собі візьми.
Приходить Терешко додому
і хвалиться своїм братам, яка пригода з ним трапилася, а ті давай сміятися з
нього. Кажуть:
— Пішов, понаходив десь
надворі палички та й хочеш нас обдурити.
Старший брат Кіндрат
узяв, та як жбурне об землю свою паличку! Коли де не взявся кінь, такий
вороний, як галка. Кіндрат мерщій на того коня та й поскакав до гори, де сиділа
панночка. Спинив коня й каже:
— Отепер доскочу, моя
буде!
Розігнався, скочив-та
тільки до половини й сягнув. З тим і вернувся додому. Середній брат питає:
— А що, доскочив?
— Ні!
— Е, це, мабуть, вона
мені судилася! — каже.
Кинув паличку середній
брат. Коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього та й поїхав
до тієї гори. Скочив, трохи до панночки не сягнув, але… Приїхав додому, а брат
питає:
— Ну що, доскочив?
— Та ні! Мабуть, у всьому
світі немає такого коня, щоб міг до панночки доскочити.
Дурний сидить, тільки
слухає й сміється з них. А далі встав з печі та як кинув паличку, так де не
взявся кінь. Та такий, наче золотий, що й глянути не можна, аж очі засвічує.
Терешко мерщій на того коня та як скочив, то враз і доскочив до дівчини.
На другий день музика
грає у пана, танцюють дівчата й парубки, а люди проходять мимо й питають:
— Де це музики так
грають?
— Е, це у пана. Мусив
доньку віддати за Терешка дурного, ото сьогодні й весілля!
Немає коментарів:
Дописати коментар