Жив в селі куркуль-багач
і мав він сина. Тут, в цьому селі, жив старець-прохач, мав він дочку. Багачів
син полюбив її і сказав батькові:
— Якщо не дозволите на
ній женитись, я собі вкорочу життя.
Батьки полякалися за сина
і розрішили на ній женитись. А старець тим часом почув, що його дочки не хочуть
і подумав: «Я тобі, куркуляко, зроблю». Приходить увечері багач із сином на
договір до дівки, а старець каже:
— Своєї дочки за твого
сина не віддам заміж. Але якщо ти мене поводиш один рік, тоді я віддам свою
дочку за твого сина. Нас не буде ніхто бачити, бо ми будемо ходити по
Бессарабії, по Молдавії!
Куркуль каже:
— Ніколи я на це не
погоджусь. Я багач, хазяїн, та щоб я пішов старця водити?
А син сказав:
— Або ти, тату, водиш,
або я піду зі світа.
Нарешті багач мусив
згодитися. Тихенько вночі пішли з села, щоб їх ніхто не бачив. Пішли на
Бессарабію, і водив куркуль бідного. Просять хліба, завели собаку. В них є
гроші, горілка. П’ють, сидять в холодку над ставком. Дуже добре, навіть
куркулеві сподобалось.
Вже приближається рік,
скоро додому треба, а багач мовчить, не споминає. Думає, може, дід забув та й
ще пройде рік. Але старець нагадав та й каже:
— Так, свате, вертаймось,
будемо дітей дружити.
А багач каже:
— Так добре ходити,
походімо ще один рік.
— Ні, — каже старець —
договір дорожчий грошей.
І вернулись додому.
Зробили весілля, а саме були жнива. Всі їдуть кіньми в поле хліб збирати, а
невістка не їде, лежить слаба. Свекруха щоранку наварить, приходять увечері з
поля, а невістка лежить, нічого не їсть, ні борщу, ні каші. Син вже почав хвилюватись
за жінку, що ще з голоду помре.
От одного дня багач не
пішов в поле, хоче побачити, що вона їсть та чи справді вона слаба. Сховався
десь, а невістка спала до десяти годин, тоді встала, почепила торби і пішла в
комору просити. Просить:
— Мамочки-дамочки дайте
маслеця, яєчок, сиру, муки, сметани.
Напросила багато в торбу,
напекла млинців, всього здобного, наїлася і знову лягла. А тим часом багач
вискочив з батогом, побив невістку. Вона пішла до тата свого розплакалась,
розказала, що свекор побив. Ввечері приходить старець та йому каже:
— А за що це ти, свате,
побив мою дочку?
А той кричить і каже:
— Такі жнива, а вона
зробилася слаба та цілий день спить!
Старець йому каже:
— Чи ти пам’ятаєш, як по
Бессарабії ходили? Минув рік, а ти ще хотів один ходити, бо тобі сподобалось.
Оце знай, що моя дочка не робила і робити не буде, бо вона з торби вигодувана.
А якщо будеш бити її, то я розкажу всім, що ти мене водив.
Багач злякався і
змирився.
Немає коментарів:
Дописати коментар