Була в селі одна сім’я — тато,
мама та дочка. Мама працювала на фермі, тато у полі, а маленька дівчинка Маруся
залишалася сама вдома і носила обід у вишитому рушникові на поле своєму татові.
Одного разу Маруся
понесла їжу татові в поле, але тато сказав, що він повільно працював і йому
треба наздогнати по роботі інших людей. Дитина поклала їжу на землю, а сама
побігла ловити метелика, який саме пролітав над нею. Цю їжу помітило зайченя,
яке пробігало полем у пошуках капусти чи моркви. Воно вирішило пообідати, а
рушника узяти собі. Довговухе так і зробило. Розгорнуло рушник і вийняло їжу, а
рушничок забрало і побігло до лісу. Воно показало свою знахідку друзям —
білочці, їжачку, борсуку і ще одному зайченяті на ім’я Куцохвостівочка.
Зайченя, яке знайшло рушник, називалося Кося Вухань. Кося покликав своїх друзів
і показав їм рушник.
— Подивіться, що я
знайшов, — гордо промовив він, стаючи на пеньок, щоб усім було видно, який
прекрасний білий рушничок.
— Але ж для чого він? —
задумалося білченя і тут же вигукнуло:
— Я знаю, я знаю! Ось він
для чого!
І воно зав’язало рушник
як хусточку. Всі засміялися, бо «хустинка» зав’язана на носі в білченяти.
— Ні, ні! — раптом
скрикнула Куцохвостівочка, — ось він для чого!
І вона зав’язала банта з
рушника.
— Неправильно ви думаєте.
Ось він для чого, — сказав їжачок і поклав на рушник яблуко, яке він саме ніс
додому.
— Обережно, ти його
замастиш, — вигукнув борсучок і обгорнув свою шийку.
Кося не встиг показати для чого, на його думку,
рушник, бо тут з’явилася Маруся, яка пішла шукати загублене. Дівчинка налякала
звірят і вони втекли. Потім вона узяла рушничок і розстелила його на землі,
розклала їжу і покликала батька. Вони разом сіли обідати
Немає коментарів:
Дописати коментар