Українська казка «Баба Яга»

Колись давно жила одна недобра жінка. Надумала вона звести з світу свою пасербицю. Послала її з вісточкою до своєї сестри — Баби-Яги, Кістяної Ноги.

Та дівчинка була розумною. Тому вона по дорозі зайшла до своєї рідної тітки. А та їй дала добру пораду:

— Як буде тебе берізонька по очах хльоскати, ти її стрічкою перев’яжи. Як будуть ворота скрипіти й грюкати, ти їх олійкою змасти. Як собака буде гавкати, ти йому хлібця кинь, а як кіт занявчить — дай йому шинки.

Прийшла дівчина до відьми та й каже:

— Здрастуйте, тітонько! Матінка послала мене до вас по ниточку та голочку, хоче мені сорочку пошити.

— Гаразд, сідай поки що ткати, — сказала Баба-Яга.

А сама приставила кота, щоб стеріг дівчину. Звеліла наймичці натопити баню, викупати дівчину, щоб за сніданком з’їсти. Дівчина сидить на лаві ні жива, ні мертва та й каже наймичці:

— Голубко моя! Ти не так дрова підпалюй, як водою заливай.

Дала їй за це хусточку. А відьма підійшла до вікна та й питає:

— Чи ти тчеш, племіннице?

— Тчу, тітонько, — відповідає дівчина.

А сама дала котові шинки та й питає:

— Як мені звідси вибратися?

— Ось тобі гребінчик та рушничок, — каже кіт, — візьми їх та тікай. Як почуєш, що Баба-Яга близько, то кинь спочатку рушничок. Позаду розіллється широка ріка. А як кинеш гребінчик — виросте густий ліс. Крізь нього тебе ніхто не дістане.

Дівчинка взяла рушничок та гребінчик і почала тікати. Собакам кинула хлібця, ворота олійкою змастила, берізку перев’язала стрічкою. А кіт сів замість неї ткати.

Ось зайшла Баба-Яга до хати, глядь, а дівчинки нема. Заходилася вона лаяти наймичку, кота, собаку, ворота й берізку. А вони їй і кажуть:

— Ми тобі давно служимо, а ти нас тільки б’єш та свариш. А дівчинка з нами лагідна була.

Тоді Баба-Яга миттю скочила в ступу та гайнула наздоганяти дівчинку. А дівчина притулила одне вухо до землі і чує, що відьма вже близько. Кинула позад себе рушничок і розлилася широка річка.

Баба-Яга підлетіла до річки і від злості аж зубами заскреготала. А потім припала до води і давай пити. Випила всю річку і знову рушила в погоню. А дівчинка кинула гребінчик і перед відьмою виріс густий ліс. Стара заходилася його гризти, але як не старалася, нічого в неї не вийшло.

А тут якраз прийшов додому батько дівчинки та й питає жінку:

— А де ж це моя донечка?

— Пішла до тітоньки, — каже мачуха.

Трохи перегодом прибігла дівчинка і все розказала батькові. Той розгнівався на дружину та й прогнав її геть. А з донькою стали удвох хазяйнувати.