Кажуть, що лише смерть є справедливою: від неї не можна
відкупитися ні за які гроші, від неї не можна втекти, вона не зважає на вік і
зовнішність. Як настає час комусь помирати, бог присилає на Землю ангела, який
має умертвити людину. Але як боляче, коли світ залишає той, хто рідний і
дорогий твоєму серцю В одному селі дуже захворіла жінка, у якої було дванадцять
дітей, одне другого дрібніше. Малята невтішно голосили біля вмираючої матері.
Бог відправив на Землю ангела, щоб він умертвив жінку.
Ангел хотів це зробити, але дітки так плакали, що він не зміг позбавити їхню
неньку життя. Повернувся Божий посланець на небо, так і не виконавши доручення
Господа.
— Але ж цій жінці прийшов час умирати, і цього ніхто не
може змінити, така її доля. Повертайся знову на Землю й постарайся умертвити
жінку! — звернувся Всевишній до ангела.
Удруге приземлився Божий посланець на подвір’ї
багатодітної сім’ї, але невтішне ридання малят не дало йому змоги умертвити
найдорожчу для них людину.
Що ж робити? Від долі не сховаєшся. Вирішив бог
відправити на Землю глухого ангела Гавриїла. Святий Гавриїл не чув, як плакали
діти, і умертвив жінку. Після цього він повернувся на небо.
А як же склалася доля ангела, який не виконав доручення
бога? Він мав спокутувати свою провину. Господь залишив його без одягу та шат,
на яких ангела було спущено на Землю. Але це ще не все. Цілий рік він мав жити
з людьми, не маючи права повернутися на небо.
Невтішний ангел заховався в кущах, не знаючи, що робити
далі. Настав вечір. Один п’яний чоловік, побачивши голого ангела, пожалів його
й запросив додому. Нічого не залишалося ангелу, як погодитися. Дружина п’яниці
зустріла чоловіка та незнайомця лайкою:
— Ну що, вже набрався? Та ще із собою приволік такого ж,
як і сам. А цей навіть одежу пропив!
Жінка, поглянувши в очі незнайомця, побачила в них
невимовний сум, і це змусило її замовкнути. Вона мовчки знайшла в скрині чистий
одяг чоловіка й простягла його гостю .Той чемно подякував.
Незнайомець почав жити в сім’ї, яка надала йому притулок.
Він чим тільки міг допомагав господарям, щоб віддячити за доброту. Гість умів
прекрасно шити й лагодити взуття. Слава про такого чудового майстра швидко
облетіла навколишні села, і багато людей зверталося до нього по допомогу.
Хазяйка ставилася до нього з повагою, бачачи, що це порядна людина, але ніколи
ні про що його не розпитувала.
Одного разу із сусіднього села завітав до шевця пан зі
слугою.
— Пошийте мені такі чоботи, щоб я до смерті не зносив! —
попросив багатій ангела.
Уважно подивився швець на пана і якось дуже дивно
посміхнувся. Це помітила господиня, бо спостерігала за Гавриїлом, але запитати
про причину такої поведінки не насмілилася. Сів майстер і почав шити туфлі. Не
витримала жінка й запитала:
— А чому ж це ви шиєте туфлі, якщо пан замовив чоботи?
— Пан сказав пошити йому такі чоботи, які б він не зносив
до самої смерті. Я поглянув на нього й побачив, що смерть уже сидить у нього на
лобі і чоботи йому не знадобляться.
Господиня була вкрай здивована тим, що почула від свого
гостя. Через кілька хвилин до хати вбіг захеканий слуга багатія:
— Прошу вас пошийте туфлі, а не чоботи, бо наш пан помер!
Швець простягнув здивованому слузі щойно пошиті туфлі.
— Хто ви? — здивовано запитала господиня, коли вони
залишились наодинці. — Я теж бачила пана, але нічого в нього на лобі не
помітила.
І ангел розповів жінці, хто він і як сюди потрапив.
— Вибачте нас, будь ласка, якщо ми хоча б чимось образили
вас, — смиренно опустивши голову, попросила господиня.
— Хай бог простить. Я ж дуже вдячний вам за турботу й
піклування. Ось уже минає рік відтоді, як я живу на Землі, і мені час
повертатися на небо.
Ангел ще раз подякував господарям за гостинність. Господь
опустив на Землю шати й забрав ангела на небеса...
Немає коментарів:
Дописати коментар