Українська казка «Баба і чорт»

Договорився чорт з бабою, що будуть разом веснувати. Та й питає баба чорта:

— А що будемо садити?

— Тото будемо садити, що люди садять. Баба йому каже:

— Люди бульбу садять.

Посадили бульбу. Прийшла осінь, треба бульбу копати. Баба чорта питає:

— Що будеш брати? Тото, що в земли, чи тото, що наверху? Чорт не знає, що в земли, а дивиться, що наверху. І забрав натину, а баба бульбів накопала. Каже чорт:

— Ой, на другий рік так не будемо веснувати. Буду я брати тото, що в земли, а ти тото, що зверху.

Посіяла баба мак. Прийшла осінь, чорт каже:

— Треба збирати політок.

Баба взяла серп, зрізала мак, а чорт повитягав тото билля з земли, а там нічого нема. Та й каже:

— Кілько ти мене будеш дурити? Більше я спід не буду брати, тілько верх.

Посіяла баба моркву, а морква така файна зародилась. Чорт бабі й каже:

— Би ти не відважилася брати верх. Баба йому:

— Ти ж казав навесні, що будеш брати верх.

Чорт пішов, морквиння зрізав та й забрав собі. А баба копле собі моркву. Чортяк подивився та й каже:

— Но, кілько ти мене вже обдурила! А тепер спробуєм, хто кого переспіває.

— То сідай на мене й співай, — каже баба.

Чорт сів на бабу. Баба йде з чортом, чорт їде й співає. Співав, співав та й виспівав усі свої пісні. Баба каже:

— Співай ще. А чорт їй:

— Та я не знаю більше пісень.

— Ну то злазь з мене.

— Тепер сідай на мене, — чорт каже. — Будеш ти співати. Баба сіла на чорта, а він каже:

— Співай.

Баба починає співати:

— Траля-ля! Траля-ля!..

І траляляйкае — більше пісні в неї нема. Чорт питається:

— Ти ще довго будеш співати?

— Йой, — каже, — я тілько зачала.

Подумав чорт: «Як з тою бабою розійтися?» Та як розігнався, як залетів у терновий корч — баба лишилася на корчі, а чорт полетів у пекло. Так з бабою і розійшовся.