Українська казка «Ангел-хранитель»

Жив собі цар у нашій державі і мав сина. А у другого царя, що жив у другій державі, була одна дочка. От пішов цар наш до другого царя сватати своєму синові дівку. Але вона його висміяла, бо не схотіла. Цареві дуже жаль стало свого сина, що дівка з нього насміялася. Ото прийшов він додому, закликав солдатів і каже їм:

— Знаєте що, хлопці? Я ходив сватати до другого царя дівку для свого сина, але вона насміялася з нього. Хто б найшовся такий, щоб посміявся з неї?

Підходить до царя один солдат, що мав десь двадцять років, і каже:

— Я можу, пресвітлий царю!

Цар зразу покликав його до контори і каже:

— Якщо так, то зразу дамо телеграму тому цареві: “Твоя дочка насміялася з мого сина, зате з неї посміється мій простий солдат”.

Отримав цар телеграму, зажурився і каже:

— Це діло недобре.

І дав наказ будувати у дворі великий будинок, якого ще ніде не було. А підніматися по ньому треба ліфтом. На найвищому поверсі зробили хижку для царівни, обклали її дзеркалами, зробили одне вікно і гарну підлогу, щоб можна було там танцювати, гуляти, або що інше робити.

А солдат попросив у царя багато грошей і рушив у дорогу. Прийшов у другу державу, ходить вулицями, до всього придивляється, прислухається. Раз дивиться сидить один чоловік: ні не їсть, ні не п’є. А солдат йому каже:

— Чому, чоловіче, ти нічого не їж, не п’єш?

— Я люблю спочатку усе роздивитися. Іди й ти та сідай коло мене за стіл.

Коли посідали, то прийшов фийшер * і питає:

— Що принести?

— Перше, друге, — каже чоловік.

Їм усе це принесли і почали вони гоститися.

— А що тут у вас нового? — питає солдат.

— Нового у нас тут багато. Із другої держави приходив цар із своїм сином сватати нашого царя дівку, а вона насміялася з нього. А тепер побудували великий будинок, наверху є лише одне вікно, та й те з роштиями *. Так що там і птах не залетить. А тепер роблять таку машину, щоб постійно грала в ній музика.

— А ти знаєш, де той будинок?

— Знаю.

Солдат зразу вибрав п’ятака і дав тому чоловікові, щоб провів його. Прийшли вони до будинку, а там уже нікого не було, бо робоча зміна закінчилася. Солдат роздивився, запам’ятав будинок, і вони вернулися до чоловіка і там переспали. Вранці солдат хоче заплатити за нічліг бабі, але вона каже:

— Не треба, не треба нічого. Раз ти знайомий із моїм сином, а він із тобою, то не треба.

Рушив солдат у той цех, де роблять машину. Зайшов і питає:

— Хто тут майстер тої машини, що роблять для царівни?

А робочі йому кажуть:

— Ось там він біля стола.

Солдат підійшов до майстра і питає:

— Слухайте, а на коли та машина буде готова?

— Через два дні.

— А можете зробити так, щоб була готова не через два, а через три дні? І щоб у тій машині зробити місце і для мене, щоб і я там помістився. А ще зробіть так, щоб та машина робила лише дев’ять днів.

— Можу, чому б не міг.

— А скільки то буде коштувати?

— Стільки і стільки.

Солдат вибрав гроші і дає тому майстрові. Він гроші узяв і написав телеграму цареві, що машина буде готова лиш через три дні.

А солдат пішов у город, купив, що йому треба було, і так прийшов до майстра. Той його посадив у машину, показав, як треба відчиняти двері, і закрив його. А потім каже:

— Везіть цю машину, але дуже обережно, щоб не поламалася.

Слуги машину взяли та й повезли. Винесли її на ліфті до царівни, включили, а то файна музика заграла. Царівна зразу почала танцювати. Та то там у дзеркало подивиться, то там гляне.

— Йой, як красно грає! — вигукує царівна і далі танцює.

Танцювала до пізньої ночі та й утомилася, виключила машину і лягла спати. А солдат помалі виліз та й підійшов до дівки і схилився над нею. Вона заверещала:

— Тут хтось є, тут хтось є!

Прибігли батько з матір’ю і почали її заспокоювати:

— Хто тут може бути? Сюди навіть пташка не залетить, не то що людина прийде. То тобі щось приснилося.

Лягла царівна знову спати. А він потихеньку виліз, узяв на себе біле плаття і став вилитий ангел-хранитель. Підійшов до неї і каже:

— Я твій ангел, я твій хранитель.

Як вона його побачила, то дуже зраділа і почала просити:

— Ангелику-хранителику, сядь біля мене.

Коли вона звикла до нього, то сказала:

— А тепер ляж біля мене.

Він ліг і проспав біля неї до ранку. Вранці вона його питає:

— Ангелику, чи завтра прийдеш?

— Прийду, але ти підготуй мені щось їсти.

Вона рада, але нічого не каже, що до неї ангел-хранитель ходить. Підготувала вона йому їсти, пити, сидить і чекає його, та все питає:

— Ангелику, коли ти прийдеш уже?

А він чує все, але нічого не каже. Як настав вечір, то пішла вона спати. Лягла, а ангелик тихо вийшов і підійшов до неї. Вона дивиться, а він у білому платті із крилами за плечима. Сів він, наївся, напився, а царівна питає:

— Коли уже будемо йти спати?

— Уже йдемо.

Так спав ангел-хранитель дев’ять днів. На десятий день машина поламалася. Подзвонили майстрові, що робив машину, най іде поправити її. А він каже, що її можна ремонтувати лише у майстерні. Тоді слуги взяли машину, поклали у ліфт, звезли і понесли до майстра. У цеху солдата випустили, він ще заплатив майстрові гроші і пішов геть. А майстер там щось покрутив і машина знову заграла. Привезли слуги машину царівні. Увечері вона почала кликати:

— Ангелику-хранителику, йди до мене спати!

А його нема та й нема.

А солдат, як прийшов до свого царя, то вони зразу дали телеграму другому цареві: “Твоя дівка насміялася з мого сина, зате мій простий солдат обвів кругом пальця твою дочку”.

Пройшов час і дівка народила хлопця. Усі дивуються, що як то могло статися, адже туди і птах не міг залетіти. Одне, що там дуже високо, а друге — роштиї на вікнах. Та й шле цей цар телеграму сусідові: “Приїжджай до нас, будемо сина обмивати”. А цар, що послав солдата, пише: “Іди до мене із своєю дочкою, нехай вона впізнає батька дитини”.

Приїхав цар із дочкою, а вона із сином. Сіли за стіл, а солдати по одному заходять до кімнати, але вона жодного не впізнає. А той, батько дитини, обмастився сажею і зайшов до них. Але вона його не впізнала і каже:

— Фі, іди геть, то не він.

Солдат пішов, помився, одів біле плаття, поклав собі крила і знову йде до кімнати. Як зайшов, то царівна крикнула:

— Ангелику-хранителику, йди сюди до мене!

Він підійшов, а царівна каже:

— Тату, це мій ангелик-хранителик.

І не хотіла вийти ні за якого панського сина заміж, лиш за простого солдата. А він пішов із ними у другу державу і залишився за зятя у царя. Казці кінець.