Давно се діялось, як побачив один чоловік
в лісі огрядного оленя. І довго він любувався красою оленя. Аж той запримітив
вкінці і чоловіка і зрадів, бо вже віддавна мав замір поспитати когось про свою
красу.
Олень наблизився, проте, до чоловіка,
станув перед ним в цілій своїй огрядності та й питає: «Чи гарний я?» — «Коби-сь
не куций!» — сказав чоловік.
Олень задрожав з досади і каже: «Зроби
мені сокирою рану межи рогами». Та й пригнув голову до чоловіка. Сей вагався,
але вкінці цюкнув топором рогатого, а в тій же хвилі блюхнула кров косицею, аж
до половини високих дерев. «Дякую тобі за прислугу,— каже зранений.— За рік
прийди на те саме місце, щось тобі цікавого покажу і скажу». Та й за сим словом
пігнав в гущаки, лишаючи широкий слід крові за собою.
В рік жде чоловік на оленя, але вже з
кресом в руці, бо боявся пімсти оленя. Незабавом надбіг олень та й,
поклонившися знакомому, каже: «Подивися, чи рана від твого топора загоїлась». І
схилив голову перед очі чоловікові.
Трепечучи, оглянув чоловік зранене місце
та й каже: «Загоїлась і лиш маленький шрамок по собі лишила».— «Видиш,—
промовив, зітхаючи, олень,— рана від топора за рік заросла, але рана, що мені в
серці зробило твоє насмішливе слово, не загоїться ніколи».
Немає коментарів:
Дописати коментар