Жив чоловік на прізвище Нехайло. Одержав
він у спадщину невеличку ділянку виноградника. Весною пішов Нехайло на
виноградник подивитися, що там робити треба.
Подивився та й каже: «Завтра візьму сапу і
всю траву виполю». І пішов додому.
А на виноградникові, у траві, було кодло
маленьких лисенят. Як почули це, перелякалися. Прийшла стара лисиця, а лисенята
до неї: «Мамо,— кажуть,— приходив якийсь дядько і казав, що завтра прийде і всю
траву виполе. Тікаймо!» Лисиця-мати каже: «Сидіть спокійно. Це господар цього
виноградинка. Я його знаю. Він не скоро прийде».
Минуло чимало часу. Приходить Нехайло на
виноградник з сапою. Дивиться — бур'ян по пояс. Почухав потилицю. «Ех,— каже,—
тут сапою нічого не зробиш. Піду додому, візьму косу». Та й пішов.
Лисенята почули це та до матері: «Мамо! —
кричать.— Тікаймо! Знову приходив той чоловік. Пішов додому за косою. Завтра
прийде, поріже нас».— «Грайтеся і нічого не бійтеся»,— відповіла лисиця.
Минуло ще місяців зо три. Приходить
Нехайло вже з косою. Спробував косити, коса не бере. Подумав Нехайло та й каже:
«Спалю бур'ян. Піду візьму сірники».— «Тепер тікаймо,— сказала стара лисиця,—
це він зробить!»
Немає коментарів:
Дописати коментар