Один циган піймав молоденького медведика,
приручив його до себе і вимуштрував його робить всякі примхи. Медвідь виріс,
звикся з чоловіком і слухавсь його. Циган ходив з ним по селах, і медвідь
показував різні комедії...
Одного разу циган ішов з медведем з одного
села в друге. Дорога була дальня. Циган наморивсь, одійшов трохи от дороги, ліг
опочить, а медведеві сказав: «Ти ж гляди, Михайло, нікого до мене не підпускай,
всіх гони од мене подальше, а хто не послуха, того бий».— «Добре, хазяїн,
нікого не підпущу, спи собі...»
Циган заснув, а медвідь сів над ним і очей
з його не зводив. Не вспів циган гаразд заснуть, як уже причепилась до його
муха. Спочатку муха сіла циганові на ніс. Медвідь кивнув лапою. Муха з носа
злетіла і сіла на щоку. Медвідь знов махнув лапою. Муха піднялась, повертілась,
повертілась над циганом і сіла йому на лоб. Медвідь розсердився і каже:
«Погоди, бісова личина, я тебе научу, як дратувать мене» Розмахнувсь з усієї
сили, як торохнув цигана каменюкою по лобі,— циган і не колихнувсь. Медвідь
зажурився, жалко йому стало свого хазяїна. А муха почала з його глузувать: «Ех
ти, кудлатий дурень! Ти думав мене вбить, а свого хазяїна попав! От так
услужив, нічого казать. Застав дурня богу молиться, а він і лоб проб'є, або, як
кажуть: «Услужливий дурень страшніший ворога».
Немає коментарів:
Дописати коментар