Карачаївська казка – «Пригоди мисливця»

Жив колись давно славнозвісний в Карачаї мисливець. Звали його Магомет. І вдень і вночі ходив він по горах, полював і приносив; велику здобич. Та якось за цілий день йому нічого не попадалось. Вже вирішив він повернутися додому, як раптом, піднявши голову, помітив орла, що сидів на верхівці високого бука. В інший час він не став би стріляти в орла. А тут що було робити? Тільки натягнув він тятиву, як заговорив орел людським голосом:

Казка народу комі – «Перя-богатир»

Добра казка про доброго велетня богатиря. Народ комі жив у лісі, та потерпав від набігів розвинутих народів. Лісові люди потребували захисту від сильних велетнів. Казка «Перя-богатир» як раз про одного такого велетня.

Давним-давно це було.

Серед дрімучого лісу, за вологими купинами, за волохатими ялинками жив Перя-богатир.

На зріст він був з добру сосну. Сили - надмірної.

Мансійська казка – «Мімі-хилі-богатир»

Жила в глухому лісі одна бабуся.

Якось раз взимку пішла вона до ополонки на річку по воду.

Спустилась бабуся на лід, до ополонки нахилилась, берестяним відерцем води зачерпнула.

І раптом бачить - кипить вода в ополонці, як у казані.

Кипить, розхлюпується, навколо бризки летять.

Марійська казка -"Солдат-лікар"

Цікава казка, тонкою гранню в казці йдеться про військову службу Марійських солдат. Так би мовити кріпацька служба та зобов’язаність служити в війську десятки років. Також цікавий момент, цар каже: «і 100 карбованців не жалко», але в той саме час, за таку складну роботу винагородив лише 25-ю карбованцями.

Солдат-лікар

Дія перша

Одного разу захворіла царева дочка: тане, сохне день від дня, слівця вимовити не може.

Покликав цар заморських лікарів. Наїхали лікарі з усіх кінців, навезли три вози ліків. Та не допомогли царівні ні заморські лікарі, ні їхні ліки.

Сто коней чи сто друзів

Осетинська казка «Сто коней чи сто друзів»

В одному поселенні жили два джигіти, два приятелі. Перший мріяв про коней. Він казав:

- Мав би я сто коней, я був би найщасливішим у світі!

Другий також любив коней. Як можна не любити коней? Та він говорив:

- Ні, друзі дорожчі. Мав би я сто друзів - я був би найщасливішим на світі!

Так вони довго сперечалися: що дорожче - коні чи друзі? І якось вирішили: підемо мандрувати по землі, відправимось у різні сторони. Хай кожен досягне своєї мрії: кому треба коней - хай купить коней, кому треба друзів - нехай знайде друзів.

Розповідь Шомоїла Дербенді

Казка татів Дагестану "Розповідь Шомоїла Дербенді"

Було це в Дербенті в далекі часи. Один із багатіїв на ймення Менешир-ага влаштовував весілля своєму сину. В цей день з раннього ранку хундекучі (хундекучі – ті хто запрошує гостей на банкет) ходили по місту і всіх знайомих Менешира-аги та його робітників запрошували на свято. Коли хундекучі прийшли до Шомоїла, його не було дома - він працював у саду. Дома була його дружина, і хундекучі сказали їй:

- Хай і у вашому домі буде радість, щоб і ваші діти пішли під вінець. У Менешира-аги сьогодні свято: справляє весілля свого сина. Просимо Шомоїла прийти на торжество і розділити з нами цю радість.

Потім хундекучі пішли далі.

Голодний вовк і цапок

Тувинська казка «Голодний вовк і цапок»

Це було тоді, коли роги цапа впиралися в небо, а хвіст верблюда волочився по землі.

Йшов по дорозі голодний вовк. Голод його виглядав із впалих очей. Немічність його було видно по підломлених ногах.

Тридцять днів місяця він лизав калюжі і гриз сухі кістки на покинутих стійбищах. Ночами він завивав, а вдень грівся на сонці та все думав про свіже м’ясо.

Кокорикок

Удмуртська казка "Кокорикок"

Йде руда лисиця по дорозі, а назустріч їй півень. Та такий красень - хвіст серпом, гребінь пилкою, сорочка на ньому жовта і плетена корзинка під зеленим крилом.

Побачила лисиця півня і подумала: «Ох, з’їла б його зараз, пір’їни не залишила б. Та боюсь, по дорозі люди ходять. Побачать не минути лиха тоді. Заману я його до себе в хату, там з ним без перешкоди розправлюсь».

- Здрастуй, півничку, - каже лисиця солодким голоском. Давно мені хочеться з тобою подружитися. Мене звати Кузь-Биж-Довгий хвіст. А тебе як?

- А мене Кокорикок, - відказує півень.

Чия побрехенька кумедніша?

Чеченська казка "Чия побрехенька кумедніша?"

Був собі один мірошник. І мав він дивну звичку. Коли приходили до нього молоти зерно, він оголошував:

- За помел я нічого не беру. Але кожен, перш ніж одержати борошно, мусить розповісти мені нісенітницю-побрехеньку. А потім і я розповім нісенітницю. Чия побрехенька буде неймовірніша, тому й борошно дістанеться.

А цей мірошник так навчився вигадувати нісенітниці, що перемогти його не вдавалося нікому. Приходили до нього з повними мішками, а додому йшли з порожніми. А мірошник що день, то ставав усе багатшим та нахабнішим.

Та недаремно ж ото кажуть: унадився глек по воду та й лишився на березі.

Пуганє

За переводом з Чуваської мови, Пуганє означає – лялька. Казка про ляльку та звірят, але в ній приховані навчання молодих людей відносинам. Як поводити себе з людьми читайте в казці "Пугане"

Чуваська казка "Пуганє"

Дія перша

Чорний птах

Ця Чукотська казка мені сподобалася тим що вній ведеться про героїчний поступок маленького хлопчика. Всеб нічого, але його героїчний поступок намагався собі присвоїти шама. Односельці одразу зрозуміли хто справжній герой, і по справедливості його винагородили. Тобто, йдеться про тещо навіть чукотські народи іноді ставили під сумнів діяння шаманів та їхню "небесну" силу. І так, пропоную вам самостійно ознайомитись із Чукотською казкою "Чорний птах".

Чукотська казка – "Чорний птах"

Дія перша

Золота перлинка та її брат

Кожний народ прослявляв багатирську силу і велике богатство свого народу. Не стала виключенням і казка "Золота перлина та її брат", казка слеветного Шорського народу. Цей народ мешкає у Тайгі, але крім дужої сили, багатства зображує перше будівництво захисних споруд у вигляді велечезної металевої огорожі. Ну не будемо поспішати, а пропонуємо Вам особисто ознайомитись із цією цікавою казкою.

Шорська казка – «Золота Перлинка та її брат»

Дія перша

Бабуся Бяйбярикян - та, що в неї п’ять корів

Казка цікава тим що в ній зображені традиції весільного обряду Якутських народів.

Якутська казка

Бабуся Бяйбярикян - та, що в неї п’ять корів

Дія перша

Жила собі маленька бабуся Бяйбярикян. Усе її багатство було - п’ятеро дійних корів, і сусіди її так і звали: стара Бяйбярикян - та, що в неї п’ять корів. Корівки поїли її молоком, годували маслом та сметаною. Тим старенька й жила.

Грузинська казка «Сонцева донька»

Дуже добра сімейна казка, навіть не для дітей, а більше для молодою сімї. Навчання молодих людей про необхідність добре працювати, поважати родину в с гордістю виносити всі важкі випробування що підкидає життя.

Грузинська казка "Сонцева донька"

дія перша