Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».

Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».

Частина 1.

Жив колись на світі пан. Мав він у своїх володіннях величезні пташарні, де вигулювало безліч різної птиці: курей, гусей, качок. Узяв пан собі наймита доглядати всю птицю: годувати, поїти та на ніч заганяти. Сам пан приходив до пташарень раз на два-три дні Перевіряти, чи є вся птиця.

Важко працював наймит, ніколи було й вгору глянути бідоласі, жодного разу йому не пощастило курятини покуштувати, все пан пожирав. Задумався одного разу наймит про гірку несправедливість на світі, зловив гусака, зварив у казані та й наївся досхочу.

Став якось пан рахувати свою сотню гусей, а їх лише дев’яносто дев’ять.

— Гей! — гукнув пан до наймита. - Нема одного гусака.

— Що ви, пане! Усі на місці.

— Як на місці, коли їх лише дев’яносто дев’ять?!

—      Ні, всі сто,— став на своєму наймит.

—      Хай тобі очі повилазять, я з тебе самого гусака зроблю! — зарепетував пан.

— Чого ви, пане, причепились до мене? Всі гуси цілі!

Довго вони сперечались. І звелів пан покликати сто своїх наймитів. Перелічив їх та й каже впертому:

— Бачиш сто наймитів?

—      Бачу.

—      Якщо всі гуси цілі, то на кожного з них припадає по гусці. Так? — Звісно.

—      Гей! — наказує наймитам пан. — Нумо, хапайте кожен по гусці!

Наймити кинулись на гусяче стадо. Довго ганялись по лузі і нарешті всіх переловили. Дев’яносто дев’ять молодців виструнчились з гусаками в руках, лише один залишився без нічого.

—      А тепер скажи мені, негіднику, чому оцей наймит без гуски?

—      Та хто ж йому винен, пане, коли він якийсь вайлуватий. Загаявся, то й не зумів собі впіймати.

Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».

Частина 2.

Одного разу збирався той пан на гулянку і сказав своєму кухареві: «Поки я повернусь, засмаж гуску, але якщо з’їси з неї хоч крихту — битиму, катуватиму тебе, як жабу, роздеру, примушу забути, яке те м’ясо на смак».

—      Гаразд, пане.

— Коли я повернусь, щоб засмажена гуска була ні гаряча, ні холодна, а саме добра до обіду.

Пан поїхав, а кухар взявся смажити гуску. Коли вона розрум’янилась на вогні, дуже захотілося йому гусятини покуштувати. Ковтав, ковтав слину, а тоді не стримався — відрізав одну ніжку і з'їв.

Повернувся пан і, побачивши гуску з одною ніжкою, сплеснув руками:

—      Ось який ти ненажера! Я ж казав жодної крихти не чіпати.

—      Гуска ціла, пане.

—      А ніжку хто з’їв?

—      Пане, гуска була тільки з одною ніжкою.

—      Що ти теревениш, дурню?! Хто коли бачив гуску з одною ногою ? — закричав пан, відсуваючи смаженю.

—      Якщо ви, пане, не вірите, ходімо до озера — побачите.

—      Ходімо, але як брешеш, то не знаю, що зроблю з тобою!.. Вийшли вони на берег. А день був сонячний, теплий. Гуси повнили з води і стояли, кожна на одній нозі, та шолопали своє пір’я.

—      Пане, бачите, в кожної гуски лише одна нога.

А пан змахнув руками та як крикне:

—      Гиля! Гиля!

Гуси сполохалися, схопилися на обидві ноги і ну тікати хто куди.

—      Бачиш, кухарю, що в кожної по дві ноги.

—      Бо ви, пане, крикнули на цих. Треба було й тій, смаженій, гукнути «гиля»,  «гиля».

Пан витріщив очі й похнюпився. Більше він не казав кухареві, б той не куштував печені.