Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».

Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».
Частина 1.

Жив колись на світі пан. Мав він у своїх володіннях величезні пташарні, де вигулювало безліч різної птиці: курей, гусей, качок. Узяв пан собі наймита доглядати всю птицю: годувати, поїти та на ніч заганяти. Сам пан приходив до пташарень раз на два-три дні Перевіряти, чи є вся птиця.


Важко працював наймит, ніколи було й вгору глянути бідоласі, жодного разу йому не пощастило курятини покуштувати, все пан пожирав. Задумався одного разу наймит про гірку несправедливість на світі, зловив гусака, зварив у казані та й наївся досхочу.
Став якось пан рахувати свою сотню гусей, а їх лише дев’яносто дев’ять.
— Гей! — гукнув пан до наймита. - Нема одного гусака.
— Що ви, пане! Усі на місці.
— Як на місці, коли їх лише дев’яносто дев’ять?!
—      Ні, всі сто,— став на своєму наймит.
—      Хай тобі очі повилазять, я з тебе самого гусака зроблю! — зарепетував пан.
— Чого ви, пане, причепились до мене? Всі гуси цілі!
Довго вони сперечались. І звелів пан покликати сто своїх наймитів. Перелічив їх та й каже впертому:
— Бачиш сто наймитів?
—      Бачу.
—      Якщо всі гуси цілі, то на кожного з них припадає по гусці. Так? — Звісно.
—      Гей! — наказує наймитам пан. — Нумо, хапайте кожен по гусці!
Наймити кинулись на гусяче стадо. Довго ганялись по лузі і нарешті всіх переловили. Дев’яносто дев’ять молодців виструнчились з гусаками в руках, лише один залишився без нічого.
—      А тепер скажи мені, негіднику, чому оцей наймит без гуски?
—      Та хто ж йому винен, пане, коли він якийсь вайлуватий. Загаявся, то й не зумів собі впіймати.

Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».
Частина 2.

Одного разу збирався той пан на гулянку і сказав своєму кухареві: «Поки я повернусь, засмаж гуску, але якщо з’їси з неї хоч крихту — битиму, катуватиму тебе, як жабу, роздеру, примушу забути, яке те м’ясо на смак».
—      Гаразд, пане.
— Коли я повернусь, щоб засмажена гуска була ні гаряча, ні холодна, а саме добра до обіду.
Пан поїхав, а кухар взявся смажити гуску. Коли вона розрум’янилась на вогні, дуже захотілося йому гусятини покуштувати. Ковтав, ковтав слину, а тоді не стримався — відрізав одну ніжку і з'їв.
Повернувся пан і, побачивши гуску з одною ніжкою, сплеснув руками:
—      Ось який ти ненажера! Я ж казав жодної крихти не чіпати.
—      Гуска ціла, пане.
—      А ніжку хто з’їв?
—      Пане, гуска була тільки з одною ніжкою.
—      Що ти теревениш, дурню?! Хто коли бачив гуску з одною ногою ? — закричав пан, відсуваючи смаженю.
—      Якщо ви, пане, не вірите, ходімо до озера — побачите.
—      Ходімо, але як брешеш, то не знаю, що зроблю з тобою!.. Вийшли вони на берег. А день був сонячний, теплий. Гуси повнили з води і стояли, кожна на одній нозі, та шолопали своє пір’я.
—      Пане, бачите, в кожної гуски лише одна нога.
А пан змахнув руками та як крикне:
—      Гиля! Гиля!
Гуси сполохалися, схопилися на обидві ноги і ну тікати хто куди.
—      Бачиш, кухарю, що в кожної по дві ноги.
—      Бо ви, пане, крикнули на цих. Треба було й тій, смаженій, гукнути «гиля»,  «гиля».
Пан витріщив очі й похнюпився. Більше він не казав кухареві, б той не куштував печені. 


2 коментарі:

  1. голь на выдумку хитра! хотя обманывать тоже нехорошо))

    ВідповістиВидалити
  2. Мораль казки: якби робітники так вже боялись свого пана, вони б навіть і не насмілелись не те що гуску з*їсти, а навіть брехати.

    ВідповістиВидалити