Узбецька казка «Лихий Бай і Наймит Алдар»

Узбецька казка

Узбецька казка «Лихий Бай і Наймит Алдар» розповідає нам про тяжку злиденну долю Узбецького народу. Про ставлення заможних людей до бідних. Але з моралі цієї казки прослідковується зв'язок із нашим часом. Нині, як людина влаштовується на роботу, деякі роботодавці вимагають від працівників неординарних рішень, наприклад : як принести води у решеті. Тобто накази керівників можуть бути доволі глупими, але роботу зможуть отримати лише спритні працівники…

Казка «Вівчарівна»

У наші часи вчені навчилися робити нитки із козячого молока. Вони до гену кози включили ген павука, і молоко що дають нові кози, перетворюється у доволі міцні нитки. А як це явище описується у дитячих казках. Воно з давніх-давен відображено у дитячій казці «Вівчарівна»…

Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».

Молдавська казка «Наймит, кухар і пан».

Частина 1.

Жив колись на світі пан. Мав він у своїх володіннях величезні пташарні, де вигулювало безліч різної птиці: курей, гусей, качок. Узяв пан собі наймита доглядати всю птицю: годувати, поїти та на ніч заганяти. Сам пан приходив до пташарень раз на два-три дні Перевіряти, чи є вся птиця.

Узбецька казка "Клич-Батир"

Колись дуже давно жив неймовірної сили чоловік на ім’я Клич-Батир.

Дізнався він якось, що десь у світі живе вродлива дівчина Ак Біляк, і рушив шукати ту красуню.

Дорогою трапився йому перехожий.

— Гей, друже, чи далеко ти вирядився? — спитав той.

— Та ось мандрую, шукаю красуню Ак-Біляк, — відказав Клич-Батир. — А ти хто такий і що тут робиш?

— Ткач я,— відповів перехожий. — Та ось прочув, ніби об’явився в нашій країні дужий чоловік. на ім’я Клич-Батир. От я й шукаю його, хочу силою помірятися.

Молдавська казка «Кінь і ведмідь»

Жив-був мірошник, і тримав він при млині коня. Стільки поїздив мірошник на ньому, стільки грузу перевіз, що залишились від бідної тварини лише шкіра та кості. Побачив мірошник, що не годний вже кынь до роботи, підв’язав йому поводи до шиї та й відпустив — йди, друже, куди очі дивляться.

Побрів кінь по дорозі і добрався до лісу. Тут знайшов він травицю ковиту, прохолоду лісову, воду прозору, джерельну, і так пасся, спочивав та сил набирався: залисніла шерсть, округлились боки, проглядали вже ребра крізь шкіру: добре, привільно жилось коневі, так що він ранками та вечорами навіть брикати почав, скака на диби вставати, по зеленій траві качатися.

Молдавська казка «Фет-фрумос і сонце»

Колись давно-давно, або недавно, був такий час, що сонця не було - довкола стояла густа пітьма, така густа, хоч сокирою рубай, розказували старі люди, що чули від своїх прадідів, ніби сонце вкрав, але де він його заховав, не знав ніхто. Бідували люди без сонця... Отож саме тоді на узліссі при березі річки стояла маленька хатинка, а в тій хатинці жили чоловік та жінка. Жили вони дуже бідно — не мали ні хліба, ні солі, ні худобини на подвір’ї.  Як могли, перебивалися з дня на день. Жінка залишалась дома, а чоловік йшов шукати здобичі. Він був сміливий та дужий і вже коли йде по здобич, то хоч з-під землі, а таки дістане щось і принесе додому. Мандруючи по своєму краю, чоловік зустрічав багато людей, говорив з ними, слухав їхні розповіді. От одного разу він почув, що сонце сидить у темниці. Ті люди, що йому сказали про це, готувалися сонце з неволі визволити і в небо підняти: хай воно світить ясно, хай зігріє тепло, щоб усе росло на полях, щоб люди, тварини і птахи мали що їсти.

Азербайджанська казка «Бідняк Гамід і змій»

Жив колись бідняк Гамід. Було в нього шестеро дітей, одне одного менше. Ходив Гамід у ліс, рубав дрова, продавав на базарі — перебивався з води на хліб.

Якось зібрався Гамід у ліс: встав удосвіта, вмився джерельною водою, взяв кусень хліба, поцілував дітей і пішов. Довго йшов чи недовго, а забрів у гущавину. Коли бачить — у лісі вогнище палає, на вогнищі скринька лежить, і хтось із неї волає:

Азербайджанська казка «Майстер Абдулла»

Хтось був, когось не було.

Правив колись давно в Ширвані один падишах, марнуючи життя в гулянках та неробстві. Якось надумав той падишах побудувати собі палац. Але хоч який майстер брався будувати цей палац, падишахові його робота не подобалася, він страчував майстра, а палац лишався недобудований.

Дійшла про це чутка до майстра Абдулли, який жив у Ісфагені.

Азербайджанська казка «Мааик-мамед»

Колись давно жив на світі могутній падишах. Був у нього Прекрасний сад, в якому росла чудова яблуня.

Щовесни ця яблуня один день цвіла, на другий день осипалась,        третій родила лише одне яблуко. Кожен, хто скуштував цього яблука, ставав п’ятнадцятирічним ібнаком.

Грузинська казка «Таке і гірше за таке»

Був собі парубок. Мало що бідний, то ще й такий, що ні в тин, ні в ворота. Люди зранку до роботи йдуть, а він по селу тиняється. Аж віддалася за нього одна дівка. Та така бідова, що годі вже чоловіка в гулі пускати: іди та й іди до роботи, каже. А там. бачить, що слова не допомагають, ну штурханів давати. Ото раз виштовхала в потилицю з хати, позичила у сусіди волів та й загадує чоловікові:

Грузинська казка «Три сестри»

Один убогий чоловік мав трьох дочок. Повиростали дівки та й по віддавалися. Старша — за дворянина, середульша — за багатого купця, а найменша — за пастуха. Старші сестри не раз, було, беруть меншу на посміх, але та за своїм пастухом була щаслива й не плакалася.

Раз батько занедужав та й кличе дочок із зятями до себе.

Грузинска казка «Ясночолий»

Був собі цар і мав вісімнадцять синів. Сімнадцятеро разом навчаються, а вісімнадцятий окремо.

От виросли сини, цар і думає: «Поки шукатиму кожному наречену, вони й постаріють. Коли вже в мене народилося стільки синів, то має бути в когось і стільки дочок. Пущу я синів, хай собі суджених шукають. Знайдуть, то привезуть додому та й житимуть».