Українська казка «Аюга»

В одному селі жила пара молодих людей, і народилася в них дівчинка. Батьки дуже любили її, свою крихітку, дуже її пестили. Росте та дівчинка, росте, і хто її на руки візьме, все приспівує: «Аюга, Аюга». Звати дівчинку було Гафійкою, а батьки її так любили, що називали пестливим ім’ям «Аюга».

Українська казка «А хто хазяїн»

Сварить жінка чоловіка, а той тільки плечима здвигує та слухається її настанов. Набридло синові бачити і чути, як мати батьком керує та й питається:

— Батьку, а чому ви матір в усьому слухаєте? От як у мене буде жінка так я їй що скажу, те вона й робитиме.

— Е, ні синку, — говорить батько, — се воно не так просто. Яким гарним хазяїн буде, та все одно жінку слухає.

Українська народна казка «А де кінь»

Було це за часів воєнних, коли ходили по хатах і забирали усе їстівне. От не минула лиха доля й подвір’я одного чоловіка. А він знав перед цим, що ходитимуть попід хатами за даниною та й зарізав останню живність, що була в нього, коня. Що могли, то із’їли, а остальне заховали у собачу будку. От прийшли побираки та й давай коня шукати, бо знали, що був він в хазяйстві. Та й питають у малого хлопчика з тої ж таки хати:

Українська казка «Дванадцать синів і одна дочка»

Послухайте про чоловіка, що в нього було дванадцять синів і одна дочка.

Одної весни сини пішли в поле орати, а сестра повинна була носити їм їсти. А щоб вона не заблудила по дорозі, то брати зробили одну довгу борозну, від їхньої хати та аж до того поля, де вони орали.

Українська казка «Два з торби»

Жили собі чоловік та жінка, і були вони дуже бідні. От чоловік пішов і роздобув десь мішок зерна та й каже жінці:

– Оце піду у млин молоти.

Та й пішов. Поніс у млин те зерно та й оставив там. Аж ось розходився великий вітер. Поламав ступи і млин розвалив, і розвіяв все борошно. Прийшов дід за борошном, побачив, що таке лихо, та й вернувся до жінки за порадою, що його робити. Вирішили позивати Вітра.

Українська казка «Вовк під вікном»

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться – скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла заподіять, дитина не переставала плакать. Баба тоді почала дитину лякать, щоб вона од страху утихомирилась:

Українська казка «Багач-ненажера»

Був де не був один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна.

Одного вечора ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коби я дужче забагатів, жив би і сам, як чоловік, і людям бідним допомагав би!» – говорить багатій сам з собою.