Жив-був
колись рибалка зі своєю жінкою, і мали вони сина- пдинака. Як рибалка помирав, наказав
своїй жінці:
- Жінко, хоч як я старався, але так нічого й не
добився. Не \очу, щоб і моєму синові така доля випала. Нехай іде, навчиться нкогось
іншого ремесла, може, й знайде своє щастя.
Як
виповнилося хлопцеві шістнадцять років, пішли вони удвох із матір’ю до міста. На базарі трапився хлопцеві на
очі невід, та іак вже сподобався! Просить він матір, благає, щоб купила йому ней
невід.
- Ні, синку,- каже мати,- як батько помирав, присягалася
н йому, що ти не будеш рибалкою. Не куплю я тобі невода.
А
син своєї править - ухопився за невід і не відпускає.
Бачить
мати, що не зладнає з сином, купила йому той невід. Хло-пець закинув собі на плечі
та й подався додому радий і веселий.
На
другий день син рибалки пішов до моря. Закинув невід у воду, інітяг - а там якесь
жабеня. Випустив хлопець жабу в море, знову іакинув невід, і знову та Сама жаба
попалась. Випустив жабу, закинув невід утретє. Та й утретє та сама жаба зловилась.
«Ну
що ж,- подумав молодий рибалка,- не зловилась риба, хай пуде жаба, так уже мені
судилося».
Приніс
хлопець жабу додому, посадив її при дверях, а сам підсів і() вогню. Вернулася мати
з церкви, бачить - сидить син смутний і а невеселий.
- Чого це ти так зажурився, синку? - питає мати.
- Як мені не журитися, матусю, коли від самого ранечку
за-кидав я невід та, опріч жаби, так нічого і не спіймав.
- Не журися, синку, що від тебе було - ти зробив,
то вж така доля!
Назавтра
спозаранку матір знову пішла до церкви, а син пода»; ся працювати в поле. Вертаються
вони додому, бачать: а в хаті по порано, долівку заметено, води принесено, посуд
перемито, обід зва рено - геть усе зроблено.
Дивуються
мати з сином, хто ж то порався в них? Як уже не гада ли, та так і не здогадались.
Те
саме сталося й на другий день. Тоді син і каже матері:
- Матусю, мабуть, я заховаюсь за дверима й підстережу,
хт це в нас порається.
Пішла
мати собі, а син принишк за дверима. Стояв він там, стоя, аж бачить, виплигнула
із закутка зловлена жаба, доплигала д печі, озирнулась. Упевнилася, що в хаті ні
душі,- квакнула раз стала завбільшки з курку, квакнула вдруге - завбільшки з вівц
а вже як утретє квакнула - репнула на ній шкура, а з-під н постала дівчина, та така
гарна, що ні їсти, ні пити, а тільки н неї дивитись.
Прибрала
дівчина постіль, замела долівку, принесла води, вимил посуд, почистила в хліві,
обід наварила, хотіла віника за двері п ставити та й побачила хлопця. Метнулася
назад, щоб шкуру напнут та юнак ухопив дівчину й не відпускає. Що вже не робила
дівчин як не благала - даремно. А хлопець узяв шкуру та й кинув у вогонь
Прийшла
мати з церкви, бачить - сидить син біля печі, а обІ нього стоїть дівчина гарна,
як зоря.
Зраділа
мати, як дізналася, що жаба такою красунею сталі Побралися молодята та й зажили
в добрі й злагоді.
А
була в них лиха баба сусідка. Пішла вона до царя та й намов ла його:
- Ясненький царю, там-то й там-то живуть мати з
сином і маю невісточку гожу, якраз цареві до пари. Вирядь військо, хай т її добудуть.
Спорядив
цар військо та таке велике, що коли б воно лісом проЦ шло, ліс би витоптало, а якби
морем, море вихлюпало б. Побачивші військо, дівчина взяла шаблю-мигавицю та й всіх
перебила царськй вояків, лише одного зоставила, щоб царя сповістив.
Баба
ще раз царя намовила:
- Споряди, царю, військо, вдвічі більше, цього разу
таки н|І певно приведуть дівчину.
Так
цар і зробив. А дівчина знову як повела шаблею, так ус військо й поклала, лише одного
вояка зоставила, щоб своєму царі ві сповістив.
Наказав
цар привести лиху бабу, голову їй зітнути за те, що такої згуби довела все його
військо, та клята стара викрутили і цього разу:
- Довгого життя тобі, царю! Виклич до себе цього
хлопця і ній кажи, нехай приведе тобі з-за семи гір лошицю - матір сороїшней. Як
не приведе - зітнеш йому голову, а його дружину собі іґіереш.
Послухався
цар лихої намови, викликав до себе хлопця та й на- і і іав добути з-за семи гір
лошицю - матір сорока коней. Коли ні - бути йому без голови. Попросив син рибалки
три дні на роздумі. Вернувся додому смутний та невеселий, сів біля вогню. Дружи
на й розпитує його, що сказав цар, чому він такий смутний та невеселий.
- Чи ж бути мені веселому,- відповів молодий рибалка,-
ноли цар наказав мені зробити те, чого він з усім військом укупі не подужав би.
Забаглося йому, щоб я добув з-за семи гір лошицю - матір сорока коней. Якщо не приведу
- зітне він мені голову.
- Не журися,- втішає дружина,- піди до царя й попроси
им оберемків вовни та сім цебрів вина.
Пішов
рибалка до царя, попросив, як дружина навчала, приніс усе додому. .
Тоді
жінка й каже йому:
- Йтимеш сім днів і щодня одну гору долатимеш, а
під сьомою ірапиться тобі криниця. Візьмеш сім оберемків вовни, заткнеш нею іжерело,
воду з криниці випустиш і наповниш її вином. Прискаче лошиця, нап’ється вина, сп’яніє.
Тоді сідай на неї і жени щодуху до царевого палацу.
Полегшало
на душі в молодого рибалки. Узяв сім оберемків ИоВНИ, сім цебрів вина й рушив у
дорогу.
Щодня
долав одну гору, нарешті дістався до сьомої та й прибив- ' и до того місця, де була
криниця. Як уздрів довкола сліди лошиці, ні його й страх пойняв. Швиденько забив
джерело, вибрав із криниці йоду, налив вина, а сам затаївся.
Трохи
перегодя прибігла лошиця. Тупіт її копит він чув ще зда- іеку. Заіржала лошиця -
по всіх горах луна покотилася. Визирнув
11 своєї схованки син рибалки, а з ніздрів лошиці вогонь
жахтить. Іатрусився він, ніби той осиковий лист, у роті зі страху пересохло.
Підбігла
лошиця до криниці, припала до неї та й почала пити. Що більше п’є, то більше їй
пити хочеться. Випила геть усе вино до краплиночки. Як сп’яніла лошиця, молодий
рибалка вихопився зі і моєї схованки, скочив на неї та й погнав до царського палацу.
Те, що пройшов за сім днів, здолав за день і віддав лошицю цареві.
Бачить
цар - хоч як хитруй, а на його не виходить,- кличе до іебе молодого рибалку й каже:
- Мусиш добути мені дівчину, та таку, щоб якраз
мені до пари. Не зможеш - віддаси мені свою дружину, а тобі голову зітну.
Повернувся
син рибалки додому сам не свій, сів біля вогню.
- Що це тобі цар наговорив, що ти такий смутний
та невесе- і и и ? - питає його дружина.
- Чи ж мені веселим бути? Цар сказав: або добудеш
мені на-речену, щоб якраз до пари, або віддаси свою дружину!
- Негаразд через такі дурниці голову сушити. Попроси
в царя його каблучку, собаку, паглевана-богатиря і семеро нагуляних бара-нці, а
я навчу тебе, як добути цареві наречену.
Зробив
син рибалки все так, як йому сказала дружина, а та ни вчила його, як знайти дівчину.
Узяв він із собою цареву каблучку, паглевана, собаку, семеро баранів та й вирушив.
Дорогою
прирізав одного барана, м’ясо з’їв, а курдюк собаці від* дав. Другого барана прирізав
паглеванові; паглеван теж м’яс з’їв, а курдюк собаці віддав. Ішли вони, ішли, та
й побачили чолові ка, що, лежачи край ставу, пив воду та й промовляв:
- Ой, води мені, води! Ой, палить мене спрага, ой,
помира
Здивувалися
такому молодий рибалка та паглеван: випив чол
в’яга
чи не весь став, а йому все мало. Похвалили його за мол децтво.
- Яке це молодецтво,- одмовляв Пийвода,- от син
рибалк той справді молодець! Кажуть, він здобув цареві з-за семи гір л шицю - матір
сорока коней! А куди ви прямуете? Чи не прихопи й мене з собою?
- Чому ні, буде робота двом - перепаде й третьому.
Зарізав
син рибалки третього барана для Пийводи. Той те
з’їв
м’ясо, а курдюк собаці віддав.
Рушили
вони далі.
Йшли
вони, йшли та й добулися до семижорнового млина. Уві шли до нього й бачать - сидить
там якийсь дядько, прямо з-під рен згортає собі в рот жменями борошно та й кричить:
- Ой, дайте попоїсти, ой, умру з голоду!
Здивувався
такому син рибалки, похвалив Тдуна за молодецт
- Яке це молодецтво,- одмовляє той,- хто справжній
■ лодець, то це син рибалки. Чув, що він привів цареві з-за семи лошицю - матір
сорока коней. А куди ви прямуєте? Чи не прихоп й мене з собою?
- Чому ні? - відповідає син рибалки.- Буде робота
трьом перепаде й четвертому.
Зарізав
четвертого барана Ідунові. Той м’ясо з’їв, а курд собаці кинув. Помандрували всі
далі.
Йшли
вони, йшли, нараз бачать: два чоловіки стоять один пр одного на двох горах. До вершечків
гір мотузка припасована, а ній двоє величезних жорен. Як один із чоловіків торкне
мізин жорна, так вони й летять до другої гори, а його товариш їх йо назад відкидає.
Похвалив
син рибалки їхнє молодецтво.
- Яке ж це молодецтво,- одказують вони,- он молодий
р балка добув з-за семи гір лошицю - матір сорока коней. А куди прямуєте? Чи не
прихопите й нас?
- Чому ні? - відповідає син рибалки.- Буде робота
чот рьом - перепаде й шістьом.
Зарізав
ще двох баранів. Силачі м’ясо з’їли, а курдюки соби віддали та й рушили всі гуртом
далі.
Йшли
вони, йшли та й зустріли чоловіка, що на голові стоїТ Питають у нього, що то він
робить. А він їм на те:
- Дослуховуюся, що де говорять та що в кого на умі!
Похвалив
його син рибалки за молодецтво.
- Яке ж це молодецтво? Он молодий рибалка, той із-за
семи м|> лошицю - матір сорока коней добув, ото молодецтво! А куди ми прямуєте?
Чи не прихопите і мене з собою?
- Чому ні? - відповідає молодий рибалка.- Буде роботи
шістьом - перепаде і сьомому.
Зарізав
останнього барана, нагодував ним Дослухача. Той м’ясо »'їв, а курдюк собаці віддав.
Незабаром
добулися вони царських палат та й сіли на камені для сватів. Вийшли до них назири-візири
та й розпитують, хто вони й чого. Відповідає їм син рибалки, що вони - підданці
такого-то царя, а прийшли сватати царівну.
Так
і цареві ті переповіли. Запитав цар, чи багато в них золота. А як довідався, що
немає ні крихти, сказав:
- Нагодуйте цих людей та й випровадьте з богом.
Золота в них немає, тож як їм довірити доньку?!
Наварили
їм у великому казані їсти, принесли. їдун і каже:
- Поки я не скуштую, мій господар до цієї страви
не доторк-неться.
Підсунув
їдун казан ближче та як допався до нього, то за одним махом усе виїв, ще й казан
вилизав.
- Принесіть ще, бо я й не скуштував як треба!
Принесли
кожному по сім казанів.
Прочув
за таке цар, злякався. Вирішив будь-що спекатися таких гостей.
- Приведіть,- каже,- свого собаку, побачимо, чий
дужчий.
Привів
молодий рибалка свого собаку, він як загарчить на царе-
иого
пса, той і хвоста підібгав. Наказав тоді цар паглевана привести, щоб він поборовся
з царевим богатирем.
А
паглеван як узяв свого супротивника за руку, той заволав про порятунок.
Побачив
цар, що силою не подужає гостей, вирішив хитрощами перемогти. Наказав пустити до
їхньої спочивальні воду, щоб залило їх. А Пийвода як припав до дверей, то всю воду
й випив. Бачить він, що й цим йому
не взяти, тоді прислав гостям затруєних наїдків. Га син рибалки вкинув туди каблучку
- вся трутизна й втратила силу.
- Ну, гаразд, віддам я вам свою дочку,- каже цар,-
та ви маєте забрати і палац разом із нею.
Тут
син рибалки запитав у Дослухача, чи знає той, що в царя на умі? Відповів Дослухач,
що цар уже й не знає, як їх спекатися, І назавтра, як тільки сонце зійде, віддасть
їм дівчину.
На
другий день силачі підступили, щоб підняти царівнин палац, їм цар не дав:
- Знаю, що понесете,- каже цар,- віддаю вам свою
дочку, нльки йдіть собі!
Взяли
вони царівну та й Назад вирушили. Як верталися всі, хто раніше пристав до їхнього
гурту - Дослухач, Пийвода, їдун і силачі, - кожен подався до себе. А молодий рибалка
з царівною, пагле- и.іном та собакою пішли до царя.
А
тим часом цар, розваживши, що синові рибалки вороття н| буде, забрав його дружину
до себе в палати. Як дійшла чутка, молодий рибалка повертається, наказав цар отруїти
воду в лазн' Ледь рибалка на поріг, а цар йому:
- Либонь, стомився з дороги, піди в лазню, помийся!
Розміркував
молодий рибалка, що тут щось не те, та й каж
йому:
- Ходімо, царю, вдвох до лазні: якийсь страх мене
бере, ніком віри не йму, опріч тебе.
Тільки-но
ступили вони до лазні, хлопець зняв цареву каблуч та й кинув її у воду. Вся трутизна,
іак і спливла догори. Штовхну тоді рибалка царя у воду, цар і загинув там. ]
Зодяг
син рибалки на себе царську одіж, сів у царське крісл Став колишній рибалка царем,
а дружина його - царицею. А дівчину, що привів із собою, видав за свого паглевана.
Тоді прим кав до себе свою матір та й справили таке весілля, що сім днів, сі ночей
гуляли. А
Скотилося
з неба трійко яблук: одне - тому, хто розповіде друге - тому, хто слухав, а третє
- всенькому люду!
Немає коментарів:
Дописати коментар