Карачаївська казка – «Пригоди мисливця»

Жив колись давно славнозвісний в Карачаї мисливець. Звали його Магомет. І вдень і вночі ходив він по горах, полював і приносив; велику здобич. Та якось за цілий день йому нічого не попадалось. Вже вирішив він повернутися додому, як раптом, піднявши голову, помітив орла, що сидів на верхівці високого бука. В інший час він не став би стріляти в орла. А тут що було робити? Тільки натягнув він тятиву, як заговорив орел людським голосом:

Казка народу комі – «Перя-богатир»

Добра казка про доброго велетня богатиря. Народ комі жив у лісі, та потерпав від набігів розвинутих народів. Лісові люди потребували захисту від сильних велетнів. Казка «Перя-богатир» як раз про одного такого велетня.

Давним-давно це було.

Серед дрімучого лісу, за вологими купинами, за волохатими ялинками жив Перя-богатир.

На зріст він був з добру сосну. Сили - надмірної.

Мансійська казка – «Мімі-хилі-богатир»

Жила в глухому лісі одна бабуся.

Якось раз взимку пішла вона до ополонки на річку по воду.

Спустилась бабуся на лід, до ополонки нахилилась, берестяним відерцем води зачерпнула.

І раптом бачить - кипить вода в ополонці, як у казані.

Кипить, розхлюпується, навколо бризки летять.

Марійська казка -"Солдат-лікар"

Цікава казка, тонкою гранню в казці йдеться про військову службу Марійських солдат. Так би мовити кріпацька служба та зобов’язаність служити в війську десятки років. Також цікавий момент, цар каже: «і 100 карбованців не жалко», але в той саме час, за таку складну роботу винагородив лише 25-ю карбованцями.

Солдат-лікар

Дія перша

Одного разу захворіла царева дочка: тане, сохне день від дня, слівця вимовити не може.

Покликав цар заморських лікарів. Наїхали лікарі з усіх кінців, навезли три вози ліків. Та не допомогли царівні ні заморські лікарі, ні їхні ліки.

Сто коней чи сто друзів

Осетинська казка «Сто коней чи сто друзів»

В одному поселенні жили два джигіти, два приятелі. Перший мріяв про коней. Він казав:

- Мав би я сто коней, я був би найщасливішим у світі!

Другий також любив коней. Як можна не любити коней? Та він говорив:

- Ні, друзі дорожчі. Мав би я сто друзів - я був би найщасливішим на світі!

Так вони довго сперечалися: що дорожче - коні чи друзі? І якось вирішили: підемо мандрувати по землі, відправимось у різні сторони. Хай кожен досягне своєї мрії: кому треба коней - хай купить коней, кому треба друзів - нехай знайде друзів.

Розповідь Шомоїла Дербенді

Казка татів Дагестану "Розповідь Шомоїла Дербенді"

Було це в Дербенті в далекі часи. Один із багатіїв на ймення Менешир-ага влаштовував весілля своєму сину. В цей день з раннього ранку хундекучі (хундекучі – ті хто запрошує гостей на банкет) ходили по місту і всіх знайомих Менешира-аги та його робітників запрошували на свято. Коли хундекучі прийшли до Шомоїла, його не було дома - він працював у саду. Дома була його дружина, і хундекучі сказали їй:

- Хай і у вашому домі буде радість, щоб і ваші діти пішли під вінець. У Менешира-аги сьогодні свято: справляє весілля свого сина. Просимо Шомоїла прийти на торжество і розділити з нами цю радість.

Потім хундекучі пішли далі.

Голодний вовк і цапок

Тувинська казка «Голодний вовк і цапок»

Це було тоді, коли роги цапа впиралися в небо, а хвіст верблюда волочився по землі.

Йшов по дорозі голодний вовк. Голод його виглядав із впалих очей. Немічність його було видно по підломлених ногах.

Тридцять днів місяця він лизав калюжі і гриз сухі кістки на покинутих стійбищах. Ночами він завивав, а вдень грівся на сонці та все думав про свіже м’ясо.