Казка «Жучок». Таджицьке народне сказання.

Читати першу частину казки "Жучок" Повний перелік козок дивіться за змістом або на головній сторінці сайту "Казки народів світу"

Таджицька народнаказка «Жучок»

Дія друга

Кожного дня мишеня йшло з дому і поверталося зі смачними харчами.

Миш

— Веселенький мій жучок,

Дорогенький мій дружок!

Я смачні харчі приніс,

Я тобі ізюм приніс.

Швидше двері відчиняй,

Свого друга зустрічай!— пищало мишеня й стукало в двері.

Почувши ці слова, жучок відчиняв двері, брав у мишеняти харчі й готував смачний обід. Після обіду вони сідали рядочком і вели дружню розмову.

Якось у мишачого царя був банкет. Мишеня теж запросили на цей банкет. Та воно не схотіло залишати вдома свого друга і мишеня рушило до царя з жучком.

— Тю, гляньте на це мишеня! — закричали миші-багачі, які сиділи на почесних місцях. - Воно забуло усіх нас і дружин, і якимсь бридким жучком!

— І де воно знайшло собі такого гарного друга! — сміялись миші-бідняки, що сиділи в порозі. 

— Ой, бідне мишеня! — встряла в розмову й принцеса. - Саме гарненьке, а дружить з таким бридким жуком, принцеса заздрила двом друзям. Вона зненавиділа жучка й бажала знищити його.

Якось мишеня пішло по здобич, жучок залишився вдома сам. Довідалась про це принцеса, розпекла до червоного щипці, якими йшов жар, підійшла до дверей і заспівала голосом мишеняти:

—Веселенький мій жучок,

Дорогенький мій дружок!

Я смачні харчі приніс,

Я тобі ізюм приніс.

Швидше двері відчиняй,

Свого друга зустрічай!

Жучок подумав, що це мишеня, й побіг відчиняти двері. Та кили він відчинив двері, як принцеса вдарила його по голові розпеченими щипцями. Жучок знепритомнів і впав на землю, принцеса схопила його за ноги, потягла до струмка і вкинула у річку. Течія понесла жучка вниз. Через деякий час жучок опритомнів розплющив очі. Бачить: по вулиці на баскім коні скаче мурашка, жучок звернувся до неї з проханням:

—У твого баского коня

Дзвенять на скаку стремена.

Пришпор ти свого красеня,

Швидше сповісти мишеня,

Що його дружок,

Мохнатий жучок,

У великій біді:

Тоне в бистрій воді.

Почувши жалібний стогін жучка, мурашка кинулася на розшуки мишеняти. Знайшла його і про все розповіла.

Жук

Мишеня щодуху побігло до струмка, побачило там свого друга й простягло йому свою лапку. Але жучкові було так гірко, що він не міг взяти його лапки. Тоді мишеня у великому розпачі заплакало і промовило крізь сльози:

— Волохатий мій жучок,

Лапку простягни, дружок!

Я приніс ізюм, горіхів,

Чому ж ти такий сердитий?

Алє й це не могло заспокоїти жучка, і він з прикрістю відповів:

— Не носи мені горіхів,

Я ізюму не прошу.

Від принцесиних щипців

Тяжкі муки я терплю.
Мишеня витягло з води жучка, приголубило і понесло додому! А вдома стало лікувати свого вірного друга різними цілющими травами. Скоро жучок одужав, і зажили вони з мишеням ще дружніше. Із того часу мишеня поклялося більш ніколи не ходити в подвір’я до мишачого царя.