В одному селі жила пара молодих людей, і народилася в них дівчинка. Батьки дуже любили її, свою крихітку, дуже її пестили. Росте та дівчинка, росте, і хто її на руки візьме, все приспівує: «Аюга, Аюга». Звати дівчинку було Гафійкою, а батьки її так любили, що називали пестливим ім’ям «Аюга».
Українська казка «А хто хазяїн»
Сварить жінка
чоловіка, а той тільки плечима здвигує та слухається її настанов. Набридло
синові бачити і чути, як мати батьком керує та й питається:
— Батьку, а
чому ви матір в усьому слухаєте? От як у мене буде жінка так я їй що скажу, те
вона й робитиме.
— Е, ні синку,
— говорить батько, — се воно не так просто. Яким гарним хазяїн буде, та все
одно жінку слухає.
Українська народна казка «А де кінь»
Було це за
часів воєнних, коли ходили по хатах і забирали усе їстівне. От не минула лиха
доля й подвір’я одного чоловіка. А він знав перед цим, що ходитимуть попід
хатами за даниною та й зарізав останню живність, що була в нього, коня. Що
могли, то із’їли, а остальне заховали у собачу будку. От прийшли побираки та й
давай коня шукати, бо знали, що був він в хазяйстві. Та й питають у малого
хлопчика з тої ж таки хати:
Українська казка «Дванадцать синів і одна дочка»
Послухайте про
чоловіка, що в нього було дванадцять синів і одна дочка.
Одної весни сини
пішли в поле орати, а сестра повинна була носити їм їсти. А щоб вона не
заблудила по дорозі, то брати зробили одну довгу борозну, від їхньої хати та аж
до того поля, де вони орали.
Українська казка «Два з торби»
Жили собі
чоловік та жінка, і були вони дуже бідні. От чоловік пішов і роздобув десь
мішок зерна та й каже жінці:
– Оце піду
у млин молоти.
Та й пішов.
Поніс у млин те зерно та й оставив там. Аж ось розходився великий вітер.
Поламав ступи і млин розвалив, і розвіяв все борошно. Прийшов дід за борошном,
побачив, що таке лихо, та й вернувся до жінки за порадою, що його робити.
Вирішили позивати Вітра.
Українська казка «Вовк під вікном»
Голодний вовк
шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться – скрізь ворота заперті і
собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і
слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї,
забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла заподіять,
дитина не переставала плакать. Баба тоді почала дитину лякать, щоб вона од
страху утихомирилась:
Українська казка «Багач-ненажера»
Був де не був
один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна.
Одного вечора
ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче,
аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить
багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коби я дужче
забагатів, жив би і сам, як чоловік, і людям бідним допомагав би!» – говорить
багатій сам з собою.
Підписатися на:
Дописи (Atom)