Українська казка «Вовк і чоловік»

Раз зустрів вовк жебрака й каже: «Я тебе з'їм!» — «Мене? Видиш, який я худий,— кістки та кожа. Не посмакує тобі м'ясо... А я тобі пораджу, кого з'їсти».— «Кого?» — «В лісі люди рубають сяги. Добре дивися, від котрої сокири найдалі летять тріски. Того й вибери, бо у нього смачне м'ясо».

Побіг вовк у ліс, виліз на високого бука — й дивиться. Ага! Увидів молодого парубка — і давай підкрадатися до нього. «Я тебе з'їм!» — «Хочеш мене з'їсти? Но, мало почекай, доки ся помию... Я не звір, мені треба приготуватися до смерті».— «Но, готуйся, лиш скоро!»

Українська казка «Вовк і чапля»

Ішов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж у очах йому чорніло. Йшов він, ішов, аж гульк — чапля стоїть.

Підкрався вовк тихенько — та хап її!

Бачить чапля, що непереливки їй, та й каже: «Дозволь мені, вовче, хоч перед смертю потанцювати».

Українська казка «Вовк і кобила»

Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.

Українська казка «Вовк і бузьок»

Було то давно. Обгризав вовк кістки, і одна застрягла у нього в горлі. Вовк страшенно мучився, страдав і напевно вмер би, якби йому на поміч не прийшов бузьок.

Грецька казка «Вовк, лисиця та осел»

На зеленому лузі пасся осел. Його побачила лисиця – і мерщій до вовка!

– Ходімо, я покажу тобі вгодованого осла! Ото було б добре поласувати ним!

У вовка аж слинка потекла, коли він уздрів осла.

– Знаєш, що ми зробимо, вовче? – спитала лисиця.

– Що? Поміркуй гарненько, в тебе голова краще працює! – відповів вовк.

– Давай купимо човна, завантажимо маслинами й попросимо осла, щоб він був за весляра. Вийдемо у відкрите море, там його і з’їмо. Ти, вовче, діставай човна, а я піду вмовляти осла.

Японська казка «Як чудовиська ділили скарби»

Жили собі колись в одному селі дід та баба. Були вони лагідні й милосердні на вдачу, такі, що й комахи не зачеплять, і працювали в поті чола від ранку до вечора.

Якось пішов дід у ліс по дрова і так захопився роботою, що й не помітив, як почало сутеніти. Поки збирався у зворотну дорогу, споночіло. Кинувся дід туди-сюди, насилу натрапив на стежку, та в який бік іти — не знає.

Українська казка «Колобок»

Жив собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожились вже до того, що не стало у них і хліба — і їсти нічого. Дід і каже: «Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок». От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і положила на вікні, щоб простиг. А він з вікна — та на призьбу, а з призьби — та на землю та й побіг дорогою.

Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик. «Колобок, — каже, — колобок, я тебе з’їм!» А він каже: «Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»